Харчі Ваших рослин

Усі ми прекрасно знаємо, що наші зелені улюбленці, як і будь-яка жива істота, повинні, нормально харчуватися. З цією метою ми час від часу підживлюємо їх, забезпечуючи необхідними поживними речовинами. Переважно ми купуємо готові розфасовані добрива у квіткових магазинах. На пакуванні можна прочитати склад підживки та відсоткове співвідношення компонентів. Тож ми хочемо допомогти Вам зорієнтуватися у різноманітті мікро- та макроелементів, що, можливо, стане для Вас хорошим помічником при доборі тих чи інших добрив.

Макроелементи

(ті, які містяться в організмах у найвищій концентрації):

Азот — входить до складу хлорофілу та нуклеїнових кислот. Рослина не може засвоювати його з повітря, а вбирає з ґрунту. Цей елемент сприяє її активному ростові і перешкоджає переходу до стану спокою. Надлишок азоту характеризується надмірним ростом рослини при слабкому цвітінні та плодоношенні. Не давайте азотовмісних добрив восени.

Фосфор — міститься у білках, нуклеїнових кислотах, ферментах та пігментах, є основою енергетичного обміну між усіма живими клітинами, важливий у процесі дихання. Елемент необхідний при формуванні суцвіть, зав'язей та насіння; сприяє стійкості рослини до хворіб і не перешкоджає переходу до стану спокою.

Калій — сприяє процесам фотосинтезу, отримання води та газообміну. Найбільше потребують його рослинки у період формування квітів та плодів. Калій стимулює імунітет рослинки до хворіб та зовнішніх впливів. Коли рослині бракне цього елемента, її пагони слабо дерев'яніють, скорочується плодоношення (або й узагалі відсутнє), деформується і скручуються листя. Проте і надлишок його характеризується появою гіркого слизу на плодах.

Магній — міститься у хлорофілі і відіграє важливу роль у білковому обміні. Його нестача спричиняє хлороз, внаслідок чого рослинка має обпалений вигляд. Елемент створює нейтральну реакцію ґрунту та допомагає усунути шкідливу дію надміру вапна.

Кальцій — є компонентом пектинових речовин, що слугують зв'язкою клітин. Нестача цього елемента у рослині загрожує відмиранням верхівок пагонів, почервонінням і раннім опаданням листя, поганим розвитком коріння, відмиранням його кінців.

Сірка — є складовою амінокислот, ферментів та фітонцидів, бере участь у окисно-відновних реакціях.

Мікроелементи

(присутні в організмах у меншій концентрації)

Залізо — бере участь у синтезі хлорофілу. При його нестачі хлорофіл руйнується, починається хлороз листя, відмирають пагони, зменшується закладання плодів.

Бор — бере участь у білковому та вуглеводневому обміні і диханні. Якщо його бракує, верхівки пагонів відмирають, а тканини плодів корковіють.

Мідь — активізує ферменти рослини, сприяє підвищенню посухостійкості та морозовиривалості.

Цинк — нормалізує дихальні процеси рослини. Його нестача характеризується початком хлорозу, ослабленням листя, усиханням верхівок пагонів.

Марганець — активізує дію ферментів, сприяє утримуванню вологи тканинами рослини, регулює обмін речовин.

Рослини, небезпечні для домашніх тварин

Багато хто з господарів домашніх тварин стикалися з тим, що їхні улюбленці люблять поласувати кімнатними чи вуличними рослинками, завдаючи останнім неабиякої шкоди. Проте часто ця шкода може бути і оберненою проти самих тварин, позаяк значна кількість рослин є для них отруйною.

Скажімо, кімнатні рослини страждають власне тоді, коли домашня тваринка ніколи не виходить навулицю (найчастіше коти). Коти і собаки їдять рослини, аби прочистити шлунок і поповнити запас вітамінів (листяна кислота, один з вітамінів групи В). Часто шлунок тварини

забивається шерстю і у такому випадку з'їджена рослина виконує роль природного блювотного засобу. Одними з найулюбленіших тваринних "ласощів" є пирій: котики й песики люблять на ньому інколи попастися. Зустрічаються також насіння спеціальних рослин (переважно це злакові трави) в продажу у квіткових магазинах.

Щоби уникнути отруєнь Ваших чотириногих друзів і не тільки, запам'ятайте, які рослини можуть бути для них небезпечними. До отруйних належать антуріум, дифенбахія, монстера, заміокулькас, філодендрон, епіпремнун. Якщо сік цих рослин потрапляє до рота, він викликає набряк гортані та слизової, а в очі — кон'юктивіт та зміну рогівки. Якщо тварина їх проковтнула, це загрожує проблемами прийому їжі та дихання.

Коти й собаки можуть також отруїтися кротоном та молочаєм: від доторку можуть утворитися виразки, ранки. Часом спостерігаються порушення функцій шлунково-кишкового тракту та нервової системи. Увагу домашніх тварин, а особливо пташок, привертають яскравозабарвлені рослини. Пасльони і перчики викликають сонливість, нудоту, блювання; суцвіття гортензії мають іони ціаніду, який при контакті з водою чи слиною стає отруйним; пеларгонія викликає подразнення слизової у пташок; алое може викликати пронос. Небезпечними є і олеандр, азалія, цикламен, каланхое.

Тварині, яка отруїлася, промивають слизову, дають активоване вугілля з великою кількістю води і якнайшвидше везуть до ветеринара. Тому, якщо ви маєте тварин удома, намагайтеся уберегти від них кімнатні росли, уберігши цим самим і тварин від вазонків.

Надворі тваринок теж підстерігає чимало небезпек. Особливо зашкодити можуть пізньоцвіт осінній (колхікум), вовчі ягоди, бруслина, жимолость, бобовник (золотий дощ), беладонна, падуб, дикий виноград, тютюн, дельфініум, кінський каштан, хризантема, нарцис.

Проста і загадкова АСПИДИСТРА

Серед кімнатних рослин, більшість з яких потребує уважного догляду, є одна, абсолютно унікальна своєю невибагливістю. Вона стоїть, зазвичай, у темному куті, часто її забувають поливати, але вона все одно росте, не блідне і не в'яне. Таким унікумом є АСПИДИСТРА (Aspidistra elatior). Дослівно назву можна перекласти як "та, що виказує змій ". Зумовлено це, напевно, тим, но у темних лісах Китаю та Японії, батьківщині рослини, в її заростях люблять ховатися отруйні змії, а, зачіпаючи своїм тілом пагони, вони виказують себе коливаннями листя. Саме кореневище аспидистри навіть також нагадує змію.

Аспидистра належить до родини лілейних, проте квітне зовсім не так, як інші її родичі. Стебло рослини сланке, у вигляді кореневища, що лежить над землею, тому ніколи не намагайтесь засипати його повністю. Саме на ньому і з'являються у середині зими непримітні, але доволі оригінальні бурі квіти. Але знову ж таки лишне на незасипаному кореневищі (інакше не цвістиме). Листя аспидисти схоже на листя конвалії, проте більшого розміру.

Апидистра витримує холод (але не мороз!!!), погану землю і недостатній полив, а її жорстке листя майже не вражається ні комахами-шкідниками, ні хворобами. Все ж це не означає, що її і потрібно тримати саме у таких екстремальних умовах. За турботу вона вам буде лише вдячна: ховайте її від прямих сонячних променів, помірно підливайте, та час від часу підживлюйте у період вегетації.

Іноді зустрічається строкатолиста форма рослинки, з білими повздовжніми смугами на листі. Такий екземпляр потрібно тримати на добре освітленій місцині, інакше позеленіє повністю. Дивною властивістю аспидистри якраз і є те, що, навідміну від інших рослин, листя її насичено-зелене саме у темряві. Розмножити аспидистру можна, переділивши кореневище при пересадці. Дуже широко, до речі, використовується листя цієї рослини у флористиці, при виготовленні букетів.

Корисний цикламен

Однією з найпопулярніших квіток, які вирощують сьогодні вдома, є цикламен. Але чи знали Ви, що ця рослинка здавна використовується у медицині? Ще у Хст. перський вчений Авіценна, який займався і лікуванням, радив застосовувати сік цієї рослинки при гнійних ураженнях, хворобах очей, жіночих недугах, головному болі, для очищення носа і організму вцілому. Колись активно намагалися лікувати цикламеном і нервові розлади, коліки різного роду, ревматичні болі.

Сік, який отримують з бульб цикламена, завдяки подразливо-очисним властивостям використовують при гаймориті, фронтитах, застудних захворюваннях та грипі, розладах кишково-шлункового тракту. Народні цілителі вважають цю рослину чудовим засобом попередження й усунення порешень менструації і пов'язаних з цим нервових розладів.

Препарати, виготовлені на основі цикламена, посилюють скорочення серцевого м'яза, одночасно зменшуючи їх кількість, що таким чином сприяє кращому відпочинку серця і разом з тим більшому його кровонаповненню.

Бульби рослини пришвидшують загоєння ран та очищують шкіру, потовчені їх також прикладають до геморойних шишок, а лікувальні пов'язки з соком ефективні при болях у суглобах та подагрі. Також сік цикламена змішаний з медом застосовується у лікуванні катаракти і ослабленого зору, а з вином — як протиотрута (звичайний свіжий сік допомагає при укусі гадюки).

Проте завжди потрібно пам'ятати, що усі види цикламенів є отруйними, і якщо, займаючись самолікуванням, використовувати рослину неправильно і необережно, можна добряче собі зашкодити (блювання, запаморочення, судоми, серцево-судинна та дихальна недостатність). При отруєнні цикламеном варто негайно промити шлунок і вжити протиотрутних заходів. А лікування здійснювати лише за нагляду лікаря.

САД У БЕРЕЗНІ

  Березень, хоч і є першим місяцем довгоочікуваної весни, але зазвичай його умови доволі екстремальні, узяти хоча б перепади показників температури. Інколи навіть здається, що усі чотири пори року миттєво змінюють одна одну. Проте це не завадить жодному любителю землі та рослин сидіти склавши руки.

Початок весни чудова пора садити однорічники, особливо рослинок, що люблять жити групками. При найменшому підвищенні температури пускаються у ріст і бур'яни, тому можна вже будити сапку зі сплячки і розпочати боротьбу з ними. Займіться і нейтралізацією лишайників, що часто полюбляють забивати квітники. При цьому пам'ятайте, що люблять вони прохолоду і тінь, але погано перносять добрива у ґрунті.

Якщо Ви займаєтесь обрізкою дерев та кущів у саду, майте на увазі, що ні в якому разі не слід рухати березу, горіх та каштан, позаяк початок весни характеризується у них активним сокорухом. Щоби підформувати їх, дочекайтеся, доки почнуть з'являтися листочки, або вже пізнього літа. У решти можна повирізати загущені, хворі, сухі та змерзлі пагони.

Підготуйте теплицю до нового сезону. Вимийте за допомогою рідкого мила усі її закутки, продезинфікуйте. Перевірте стовбури плодових дерев — чи не пошкоджені вони гризунами. У разі завданої зайцями чи мишами шкоди залікуйте рани садовим варом. Коли зійшов сніг, розпочинають відновлення газону: прибирають сміття, розгладжують нерівності (ліквідують кротовини, засипають заглиблення тощо), дають добрива.

Можна, до речі, запастися і хорошою водою для поливу, наповнивши діжки снігом, оскільки вона має нейтральну кислотно-лужну реакцію. Відсутність снігу і можливість березневих морозів становить небезпеку вимерзання багаторічних квітів та посаджених перед зимою культур (морква, часник). Аби запобігти цьому, можна розсипати на грядках торф або попіл, накрити спеціальним агроволокном.

Під час масового танення снігу подбайте про водовідтік, щоб вода не накопичувалась у певних місцях і її застій не нашкодив рослинам. У другій половині березня, якщо температура піднімається відносно високо, можна провести першу обробку дерев та кущів розчином мідного купоросу чи бордоською сумішшю.

Хвороби розсади

Душа завжди радіє, коли перші зелені дзьобики прокльовують поверхню ґрунту, у який ми висіяли насіння на розсаду. І як прикро спостерігати, що часом юні рослинки вражаються хворобами і гинуть.

Одним з найчастіших захворювань розсади є ФУЗАРІОЗ. Основний сигнал хвороби - зів'ялість та пожовтіння нижніх листочків. Якщо уражена хоча б одна рослинка, це чекатиме і решту. Збудник фузаріозу починає діяти з судин рослини, а близ кореневої шийки з'являється характерний рожевий наліт. Швидкому розповсюдженню інфекції сприяє надмір вологи у ґрунті, надлишок азотних добрив та температура вище 27 градусів. Зараження здійснюється через кореневу систему, яку інфікує грибок. Хворі рослини потрібно знищити, а ті, які ще не заражені, пересадити в інше місце. Ґрунт дезинзікують розчином мідного купоросу (50 г на 10л води).

Коли вологість субстрату і повтря висока, а температура при цьому низька, є усі передумови для розвитку ЧОРНОЇ НІЖКИ. Сприяє її появі і загущеність рослин. Вражений прикореневий пагін м'якне, тоншає, загниває і висихає. Тому для профілактики і боротьби з хворобою варто ретельно стежити за тепловим та поливним режимом. Субстрат варто просушувати і регулярно розпушувати, персипати деревним попелом.

КІЛА РОЗСАДИ. Одне з найрозиненіших грибкових захворювань, внаслідок якого на коренях та прикореневій шийці утворюються нарости, що значно зменшують розвиток кореневих відростків. Таким чином рослина не отримує необхідної кількості вологи, пощо не розвивається і в'яне. Збудником хвороби є ґрунтовий гриб, спори якого можуть зберігатися у землі 5 років, і який віддає перевагу кислому середовищу. Основним заходом боротьби з ним є вапнування ґрунту. Хворі рослини одразу ж ліквідують. Землю можна продезинфікувати розчином мідного купоросу.

 Дуже поширеною є і БОРОШНИСТА РОСА. Ураження починається з сім'ядольних листочків — виникають жовті маслянисті плями з борошнистим нальотом. Сприятливим чинником для її розвитку є висока вологість, перепад темпреатури та холодна вода при поливі. При перших ознаках хвороби розсаду слід обробити розчином колоїдної сірки, повторивши її через 20 днів після висадки на постійне місце.

Хвороб розсади існує безліч, але є кілька простих правил, завдяки яким можна уберегти її від них: уникати перезволоження субстрату та повітря, не вносити надто багато добрив, не допускати защення рослин, не брати для посадки ґрунт знадвору, регулярно провітрювати приміщення, де росте розсада.

МІМОЗА

Уже давно символом Міжнародного жіночого дня стала мімоза — ніжні маленькі пухнасті жовті квіточки. Мімоза -це рослина сімейства Бобові, родини Акацієві. Але у нас у народі ця назва закріпилась власне за деякими видами акації, зокрема Акацією Сріблястою (acacіa dealbata) та Акацією Озброєною (acacia armata). Саме їх ми звикли дарувати восьмого березня.

Доволі часто тепер можна зустріти у продажу мімозу вже не просто у букетику, а висаджену у горщик (для вирощення у домашніх умовах надається лише Акація Озброєна). Отже, якщо Ви вирішили придбати собі це цікаве деревце, то Вам буде корисною наступна інформація. Рослинка, батьківщиною якої є Австралія, у домашніш умовах росте дуже повільно і не досягає великих розмірів (близько метра висотою). Мімоза світлолюбна рослинка і найкраще буде розмістити її на південному вікні. Не варто тримати її у притіненні — рослинка зачахне. Влітку акація буде вдячна Вам, якщо Ви винесете її назовні (на балкон, лоджію, у сад), але місце оберіть захищене від протягів. Взимку найоптимальнішим варіантом буде добре освітлене прохолодне місце (але не нижче 10 градусів).

У період вегетації з весно до осені мімозу потрібно регулярно поливати відстояною водою (у цей час проводять і підживлення комплексними добривами для кімнатних рослин), а взимку полив значно скорочують. Обприскування рослинка не потребує. Якщо Ви помітили, що вона скидає ніжні листочки, це сигналізує, що температура повітря занадто для неї висока.

Після того, як мімоза відквітла ( а квітне вона у березні — травні), її можна пересадити, проте робити це слід не частіше, ніж раз на два роки. Хороший субстрат можна приготувати власноруч, узявши три частини дернової землі, дві частини торфу і частину піску. Добре, якщо додасте при цьому і трошки вапна.

Пересаджуємо кімнатні рослини

Закінчилася зима і разом з цим кімнатні рослини, що тривалий період перебували у стані спокою розпочинають новий ріст. Аби Ваші зелені улюбленці повноцінно розвивалися, необхідно створити для цього сприятливі умови. А починаємо все з персадки, яку проводять щороку або раз на кілька років (залежно від виду рослини; зазвичай повільноростучі пересаджуються раз на 2-3 роки). Старий субстрат варто освіжити, позаяк він виснажився за минулий сезон, ущільнився, погіршилася аерація. Крім того, варто зробити позапланову пересадку в разі загнивання коренів або коли вони вже не поміщаються у горщику і пробираються через денце назовні. Післяспокоєве пересадження перед активною вегетацією вберігає рослину від надмірного стесу і сприяє швидкому її відновленню після цього. Якщо у Вас є ранньоквітучі вазонки, пересаджуйте їх лише після цвітіння.

Залежно від необхідності Ви можете провести часткову (коли змінюєте лише частину старої землі або верхній її шар) чи повну пересадку. Також можна зробити перевалку рослини, яка є найпростішою, позаяк Ви не руйнуєте ком, що утворився внаслідок розрозтання коріння, а просто переміщаєте все це у більший горщик.

Обираючи новий горщик, візьміть на 3-5 см більший від попереднього. Проте майте на увазі, що, коли узяти для квітучої рослини занадто великий горщик, вона може не квітнути, оскільки більше сил піде на нарощування коріння та зеленої маси. Якщо Ви вирішили посадити рослинку у кашпо (ємність без отвору для відтоку води), подбайте про хороший дренаж та ретельно стежте за поливом, аби Ваш улюбленець не потерпав від перзволоження і не зігнив. Вибір підвазонників нині на ринку величезний (керамічні та пластикові) — і у кожного свої переваги. Наприклад, глиняні завдяки пористій структурі краще випаровують зайву вологу, але часто вони заважкі для підйому і їх складніше мити від солей; пластикові досить зручні в експлуатації, але влітку земля у них швидко перегрівається і може запріти чи закиснути. Тому зважайте на такі дрібнички, купуючи горщик у магазині.

Земляні субстрати для пересадки можна придбати готові у квітковому магазині, при чому одразу вказана спеціалізація застосування (для азалій, для сукулентів, для квітучих тощо), з урахуванням рівня кислотності та інших необхідних компонентів. Ґрунт узятий з саду-городу може бути заражений грибковими хворобами чи шкідниками, тому якщо це єдиний можливий для Вас варіант, то перед пересадкою цю землю варто зволожити і пропарити у духовці протягом години при температурі 80-100 градусів. До субстрату можна додати агроперліту, вермікуліт чи іншу спеціальні домішки, які забезпечать ґрунтові хорошу проникність повітря та берегтимуть його від пересихання.

Якщо горщик, у який ви пересаджуєте рослину уже використовувався, обов'язково його вимийте. На дно дайте дренаж (керамзит, дрібні камінчики тощо). Очищаючи коріння пересаджуваної рослинки від старої землі, намагайтеся його не пошкодити, а якщо це трапилось, то обробіть це місце товченим деревним вугіллям, аби продезинфікувати і вберегти від загнивання. Поливаючи рослину у новому горщику, пам'ятайте, що не усім полив потрібен рясний (зокрема орхідеї, сукуленти, бромелієві); їх достатньо пересадити у зволожений субстрат. Ніколи не проводьте разом з пересадкою обрізки — це буде додатковим стресом для рослинки. І купуючи ту чи іншу рослину, з якою Ви ще не мали справи, проконсультуйтеся щодо правил її пересаджування з фахівцем.

Обережно, шкідники!

    Якщо Ви любите рослини і не упускаєте нагоди придбати собі новий вазонок, зовсім не бажаючи того, Ви можете обзавестися ще й яким-небудь непроханим пожильцем, який аж ніяк не претендує на звання улюбленця сім'ї. Мова йде про шкідників кімнатних рослин. Їх видів існує достатньо, але декотрих, найзлостивіших, зустрічаємо вкрай часто. Якщо, скажімо, попелицю (тлю) вивести не надто складно, то, наприклад, червеці та щитівки так просто не здаються. Тому поговоримо саме про них.

Любителі рослин зі стажем прекрасно знають своїх ворогів "в лице", а для тих, хто ще не чув про цих комашок, знайомтесь. Борошнистий черець — це шкідник з тільцем 2-5 мм, вкритим ватоподібним восковим захисним нальотом, за яким його досить легко розпізнати, і довгими відростками на кінці.

Щитівка теж досить дрібна і нагадує бляшки або лусочки, що масово скупчено або поодиноко розміщні по всій рослині. При чому найчастіше один вид рослини має свій вид щитівки. Ці комахи живляться, висмоктуючи сік з листя чи пагонів, пошкоджуючи їх, вприскуючи власну отруту. Крім того, небезпечні вони і тим, що продукують липку цукристу речовину, на якій потім чудово розростається сажовий грибок, що теж губить рослинку. Уражені місця жовкнуть, засихають, рослина перестає розвиватися і втрачає декоративнісь, а згодом і гине. Захисний пушок червеця і панцирок щитівки роблять їх стійкими до оприскувань інсектицидами, тому для їх зищення варто придбати препарати системної дії, які, ввібрані рослиною, разом з її соком потрапляють в комаху, коли та ссе його. Найкращими засобами для боротьби із цими шкідниками є актара та актелік (зверніть увагу: цей препарат має вкрай неприємний запах), а також досить ефективними є таблеткові інсектициди накшталт ПРОВАДО, які даються у ґрунт і мають тривалішу дію. 

Перед обробкою рослину бажано добряче вимити горілкою або літеплою водою з додаванням звичайного плину для миття посуду, здійснюючи таким чином попереднє механічне знищення шкідників. Ускладнюється цей процес  часто тим, що щитівка і червець ховаються у недосяжних пазухах вазонка ( зокрема це стосується нолін, цикасів, драцен, пальм тощо) або відкладають там яйця, і через певний час з'являються знову. Також постарайтеся максимально при можливості вимити вікно чи інше місце і поруч нього, де стояла уражена рослина, позаяк комахи можуть розповзатися у пошуках нових домівок ( особливо щитівки: доросла комаха є нерухомою, а от маленькі так звані бродяжки — її потомство — досить рухливі). Після того, коли Ви обробили вимиту рослину інсектицидом, можете помістити її у полієтиленовий пакет відповідного розміру на певний час (скажімо, якщо оприскування провели ввечері, то залише "пацієнта"у кульку на ніч.

   Ще одним з найнебезпечніших шкідників кімнатних рослин є павутинний кліщик. Ці комашки виростають максимум до півміліметра, а для самичок характерне червонувате забарвлення. Кліщик утворює колонію на всій наземній частині рослини, снуючи ледве помітну павутинку, що тягнеться від листків до стебла; сама рослина стає блідо-жовтою, на місці, де кліщик смокче сік, утворюються світлі точки, що потім розростаються, внаслідок чого листя опадає. Розмноження шкідника сприяє висока температура і сухість повітря, тому підтримка високої вологості може бути хорошою профілактикою поширення кліщика. Проте за несприятливих умов він може ховатися у ґрунт і залягти у сплячку, тому процес виведення комахи має бути досить ретельним. А для боротьби з нею використовуйте актелік, який має акарицидну (тобто протикліщову) дію, роблячи це як і у випадку зі щитівкою та червецем. Якщо ж Ви не хочете користуватись токсичними хімпрепаратами, можете скористатися народним методом: обробити ушкоджену рослину настоєм часника чи цибулі ( 5 чайнох ложок подбібненої цибулі або 3 — часника залити літрою води і настоювати добу у темному місці) — кажуть, допомагає.

До речі, часто за шкідників квітникарі-початківці приймають маленьких жвавих комашок, що починають активно стрибати на поверхні ґрунту, коли рослину поливають. Це ногохвістки. Вони, посуті, не чинять особливої шкоди, хоча, кажуть, можуть ушкоджуввати коріння. Проте їхня присутність є сигналом про те, що субстрат, у якому росте Ваша рослинка, перезволожений, а це може призвести до її загнивання і гибелі. Тому варто вжити заходів: просушити чи замінити ґрунт і слідкувати за поливом ретельніше.

ТАККА

 Хочемо представити Вашій увазі ще одну цікаву екзотичну рослину, яку ви можете оселити у себе вдома: ТАККА — гостя з тропіків.

   Хоча видів такк досить багато, найчастіше у продажу можна побачити Такку Шантрьє. Це багаторічна трав'яниста рослина висотою близько метра, з бульбоподібним або повзучим корінням та оригінальною темною квіткою, через яку її в народі часом називають чорною орхідеєю чи летючою мишею.

  Квітне такка щороку і процес цей за сприятливих умов може тривати увесь сезон з періодом спокою взимку. Рослина любить розсіяне світло, а від прямого сонячного проміння її варто оберігати. При чому вона не зносить зміну освітлення, внаслідок цього може припинити ріст, а якщо перставити її на інше не так освітлюване місце, пуп'янки не розвиватимуться далі і засохнуть.

   

  Такка теплолюб, тому оптимальна температура для неї влітку 25-29 градусів, а в осінньо-зимовий період 20 (не нижче 18). Такка дуже боїться протягів, але при цьому не слід забувати про необхідність доступу свіжого повітря.

  Як більшість тропічних рослин, такка любить і високий рівень вологості (близько 70 відсотків), тому подбайте, аби узимку вона не потерпала від сухості повітря через опалювальні пристрої. Влітку добре поливайте такку і не забувайте про щоденне обприскування, а зимою полив значно зменшують, хоча обприскувати продовжуйте. Поливати варто добре відстояною водою. І пам'ятайте, що погано на такку впливає як пересушування, так і перелив, тому намагайтеся тримати вологість ґрунту стабільною. Підживку регулярно щодватижні слід вносити з весни до осені а взимку цього не роблять. Дуже добре підходить для цього добриво для орхідей.

Такка не любить щорічної пересадки, тому бажано робити це раз на 2-3 роки. При чому не використовуйте горщики значно більші за об'ємом від попереднього, це може бути причиною того, що рослинка не цвістиме, а також це загрожує перезволоженням, що спричиняє загнивання коріння і загибель рослини. Ще одним ворогом такки є павутинний кліщик, проти якого варто застосувати інсектициди або акарициди.

Камелія

Камелія — декоративна рослина з розкішними, схожими на троянди квітами, що розківтають у період з кінця осені до середини весни (залежно від виду) та блискучими вічнозеленими листками, завдяки яким красиво виглядає протягом цілого року.

Камелія прийшла до нас з Азії (Японія, Китай, В'єтпам), де її можна зустріти у прибережних лісах та у передгір'ях. Перша згадка про рослину датується 1725 р до н.е., коли один з китайських імператорів оголосив настій листя камелії своїм улюбленим напоєм. І це не дивно, позаяк камелія та чай — це близькі родичі з роду Камелія, сімейства Чайні. І те, що ми називаємо чаєм, є власне камелією китайською, а декоративний варіант — камелія японська. Відомі також й інші види рослини, але у нас у продажу найчастіше зустрічається саме камелія японська.

Окрім декоративного озеленення інтер- та екстер'євів, широке застосування знайшла рослина й у медицині та фармації, оскільки ефірні масла, що витягують з її листя, володіють антисептичноми, анестезуючими та тонізуючими властивостями.

У нашій кліматичній зоні ми вирощуємо камелію як кімнатну рослину. Для успішного формування квіткових пуп'янків і цвітіння камелії потрібна прохолода та короткий світловий день. Ці фактори, власне, і визначають період її квітування. Камелії люблять кислий, збагачений гумусом ґрунт, особливо камелія японська. У ньому не повинно міститися жодних домішків вапна, яких камелія не зносить. Крім того, субстрат повинен бути завжди достатньо зволоженим і мати хорошу водопроникність, аби волога не застоювалась і коріння не загнивало. При висадці слід також вважати, аби коренева шийка кущика була у рівень з поверхнею ґрунту, а не зануреною, що теж вберігає від гниття.
Формуючої стрижки доросла камелія фактично не потребує, проте необхідна для юної рослини, аби надати йому бажаної пишноти. Проводять її одразу ж після цвітіння, до початку нової вегетації, після чого потрібно забезпечити рослинці хороший полив та оприскування, аби підримувати на належному рівні вологість. Пересаджувати ж камелію можна у червні-липні після першого росту.
Хороше місце для камелії вдома це прохолодна лоджія чи балкон, позаяк у осінньо-зимовий період, коли камелія бутонізує і квітне, постає така проблема, як центральне опалення квартири, що доволі висушує повітря, а це діє на камелію згубно. Оптимальна температура для неї взимку: 10 - 15 градусів. квітування куща камелії може тривати від 30 до 70 днів, за сприятливих для рослини умов. 

 Найкраще поливати рослину дощовою водою або відстояною протягом 12 годин, без домішок вапна. Для того,щоб волога довше затримувалась, можна змішувати земляний субстрат із гранулами гідрогелю. Підживляти рослинку достатньо у кінці літа багатокомпонентним добривом для квітучих рослин. Влітку захищайте вашу камелію від прямих сонячних променів, оприскуте регулярно і ретельно стежте за поливом. Хоча слід уникати і надмірного перезволоження, від якого на листках рослини з'являються плями — наслідок грибкових захворювань. Якщо є можливіть, можна винести камелію навулицю у тінисте прохолодне місце.