МОРОЗНИК

Навіть у нас побачити, як пробиваються квіти з-під снігу цілком реально. І не обов´язково для цього чекати весняних підсніжників та пролісок. У вашому саді може оселитись ще один "нордичний"мешканець. МОРОЗНИК. Рослинка ця поширена у Європі, особливо у Середземномор'ї, на Балканах та у малій Азії, де росте переважно у тінистих гірських місцевостях. Шкірянисте пальчасте листя вічнозелене, квіти (білі, зеленкуваті чи пурпурові) розпускаються від середини зими, ранньою весною, дещо нагадують анемони. Кореневища ж деяких видів містять алкалоїди, що використовуються у медицині як серцестимулятори. Вцілому рослинка отруйна.

У садівництві зазвичай використовують морозники східний (helleborus orientalis) та його гібридні форми, чорний (h. niger) — різдвяна троянда, та смердючий (h.foetidus) — найхолодовитриваліший. Схрещування морозника східного з деякими иншими видами розширило діапазон кольорів до сірого, майже чорного, насичено-червоного, сливового, а також з'явилися сорти з махровими квітами.

Уже згадано, що морозник полюбляє тінь, тому зважайте на це обираючи місце посадки, позаяк рослина дуже погано перносить яскраве сонячне світло. До ґрунту також існують свої вимоги: по-перше, він має бути помірно зволоженим, бо застій вологи спричинить загнивання коренів (тому подбайте при потребі про дренаж і підливайте свої морозники лише за посушливої погоди); по-друге, любить рослина субстрат з хорошим вмістом перегною і особливо вапна (якщо останнього бракує, морозник слабне і вражається грибком, що спричиняє появу чорної плямистости на листках). Квітне рослина протягом 30-35 днів, й не боїться морозу до -5° С.

Пам'ятайте й про те, що морозник дуже повільно росте: у рік він підтягується лишень на кілька сантиметрів ( сам кущ з часом сягає 30-60см, залежно від виду) і випускає 1-2 нових листочки. Молоденька рослина зазвичай починає квітнути на 4-5 рік після висадки, тому наберіться терпіння. А на одному місці може нормально розвиватись і квітнути близько 50 років. До речі, якщо Ви викопаєте Вашу рослину у вересні, пересадите її у горщик й поставите у холодне місце, на різдво Ви можете отримати чудовий живий букет!

 А на ГалСаді розпочинається весняний сезон! Рослинки після холодної зими виносять на сонечко і незабаром ви зможете себе тішити гарним зеленим садом

!!!! НЕ ПРОПУСТІТЬ !!!! 
Тільки в День Закоханих 14.02
ГалСад пропонує покупцям знижку на ВСЕ -14%

ДЕКОРАТИВНІ ВОДОЙМИ ВЗИМКУ

Уже давно великою популярністю у ландшафті наших подвірь користуються штучні водойми. А вони, як і кожен куточок саду, потребують специфічної підготовки до зими.

Якщо басейн не заселений ні рибами, ні рослинністю, і стінки його утворені з армованого бетону, то воду з нього краще викачати за допомогою спеціальної помпи. Якщо ж стінки вислані гідроплівкою, водойму краще лишити наповненою: ґрунт при замерзанні взимку набухає, а сила тиску води у басейні компенсує розпираючу дію.

Якщо водойма має мешканців, то вона повинна бути повінстю наповнена водою, позаяк у наших умовах може утворюватись крига великої товщини. А для, скажімо, водяних лілій та риб оптимальною була би при цьому глибина не менше метра. Проте, навіть якщо крига і доволі тонка, завше існує небезпека браку кисню у воді.

З декоративних риб найвитривалішими взимку є карасі. Коропів-кої навіть за можливості беруть у внітрішні акваріуми, чи принаймні роблять басейни з підігрівом. Слід пам'ятати, що під час морозів риба ніби впадає у певний ступор, опускається ближче до дна і перестає харчуватись, тому годувати її взимку не варто, позаяк вода буде протухати.

Крім того, що кисень потрібен рибам, значну його частину поглинає інша органіка, навіть частки рослин, що розкладаються. Щоб уникнути кисневого голоду, потрібно зробити у водоймі ополонку і підтримувати її за можливості у незамерзлому стані. Також можна заморозити у кригу великі пучки соломи: вода всередині соломинок не замерзає і ставочок таким чином буде дихати. Є також насоси з насадками для аерації води, які можна придбати у спеціалізованих магазинах.

Щодо лілій, якщо вони висаджені у контейнер, а водойма не достатньо глибока, їх можна дістати і закопати у землю на глибину приблизно 0,5 м. Але будь пильні, щоб потім ту рослинку знайшли. Що стосується рослин, які просто плавають на поверхні води (пістія, водний гіацинт), - у наших умовах вони абсолютно не зимують, тому варто тримати їх у теплому сітлому приміщенні.

ХОВАЄМО ШТАМБОВІ ТРОЯНДИ

Троянди завжди були доволі примхливими жителями садів. Все ж таки уміють тішити наше око гарними квітами фактично до морозів. Проте, якщо звичайні кущові троянди легко підготувати до зими (варто просто обітнути кущ до 15-20 см і прикрити його листям; деякі садоводи-любителі навіть і не прикривають нічим), то із штамбовими екземплярами доводиться побавитись.

Першочерговою метою є уберегти сам штамб (стовбурець, на який прищеплені пагони певного сорту) та місце щеплення від змерзання. Дехто загортає рослину на зиму агроволокном. Проте це не завжди допомагає. Тому або добряче обмотайте більшою кількістю матеріалу, або зробіть довкола рослини каркас, натягніть волокно і у середину насипте доверху сухого листя.

  Найбільш спритні садівники виходять з положення, пригинаючи штамб до землі, обкладаючи його листям і накриваючи волокном. Але робити це слід дуже-дуже повільно, позаяк є ризик зламати стовбурець. Щоб уникнути цього, дехто висаджує такі троянди у ґрунт разом з контейнером, а перед зимовим вкриванням просто дістають рослину і кладуть її горизонтально, утеплюючи по тому.

Іноді рослину з горщиком переносять у холодне приміщення. При цьому варто пильнувати, щоби температура справді була низькою (не більше нуля), щоб рослина мала нормальний період спокою.

Що стосується витких троянд, то можна трохи помучитись, знімаючи їх з опори (це вже залежно від того, яка ця опора) і прикриваючи так, як це робимо зі штамбовою. Або ж можна теж добряче її обітнути, як і кущову, - у вегетаційний період така троянда швидко відновить свій габітус.

 Після зими не забудьте обробити такі троянди розчином мідного купоросу, позаяк у опалому листі зимують багато грибків, що збуджують хвороби.

ЗИМІВЛЯ ДЕКОРАТИВНИХ РОСЛИН

Зима тільки розпочалась, і ще не було страшних морозів, тому, якщо Ви не встигли ще утеплити і підготувати до зимівлі рослини на своїй ділянці, ще не пізно це зробити.

Перед усім визначіться, які саме рослини потребують теплого зимового одягу. У наших широтах приодягти можна рододендрони та вічнозелені азалії, штамбові троянди (обов'язково!!!), лавровишні, молоді саджанці вістерій (гліцинія), магнолій, гібіскусів, піраканти, тюльпанових дерев, павловнії, деякі види дернів (супротивний, квітучий та китайський) тощо, а також деякі види хвойних рослин: певні сорти кипарисовиків (особливо молодняк), сциадопітіс (парасолькова сосна), ялиця іспанська тощо. Для цього найкраще викристовувати зимове агроволокно (біле!!!), яке можна придбати у будь-якому садовому центрі, - воно відбиває сонячне проміння і пропускає повітря, тому рослина не париться. Ні в якому разі не використовуйте темних і синтетичних матеріалів!!! Деякі клієти нашого центру часом дивуються, чому погано перезимувала їхня рослина, адже вони її ретельно вкрили поліетиленом. Отож, думайте!

Певні вічнозелені листяні рослини потребують захисту навіть не стільки від морозу, скільки від сонячних опіків (особливо наприкінці зими). Тому, якщо Ви не подбали ще при посадці про затише (без протягів) і притінене мысце для цих екземплярів, створіть для них тимчасовий затінок на період зими. Окрім рослин-мерзлюків, це стосується і канадських ялинок, тисів, декоративних форм смереки, певних кипарисовиків тощо, які, попри те що доволі морозостійкі, таки бояться палючого сонця. Захисний тент варто розмістити зі східно-південної сторони, яка власне і обгорає. Можна також скористатись хвойним лапником.

Для рослин, що мають поверхневу кореневу систему (магнолія, рододендрон тощо), доцільним буде її мульчування (тирсою, торфом, листям). замульчувати варто і місця, де у Вас посаджені багаторічники, що не надто стійкі супроти морозу.

Що сосується хвойників колоновидної чи кулясної форми, деревець з розкидистим гіллям, їх бажано зв'язати, аби під вагою важкого снігу вони не втратили своєї форми чи не поламали пагонів, що на тривалий час зіпсує їхню декоративність.

Якщо Ви маєте ділянку з плодовими рослинами (і не тільки) далеко від дому, не забудьте захистити стовбури дерев та пагони кущів від зайців та мишей. Використовуйте для цього спеціальні сітки, обв'язуйте лапником, мішковиною тощо.

ГІНКГО - РОСЛИННИЙ ДИНОЗАВР

Сьогодні гінкго дволопатеве (Ginkgo biloba) є єдиним представником роду, родини й класу, що належить до великої групи голонасінних, які з'явилися ще за часів палеозойської ери (250 млн років тому), і вважається перехідною ланкою між хвойними та листяними рослинами. Це загадкове дерево відкрив у 1690 році у японському місті Наґасакі лікар з голандського посольства Енгельберт Кампфер: він дав йому назву ГІНКГО, що у перекладі означає СРІБНИЙ ПЛІД.

Гінкго може сягати у висоту 40м і жити до 2000 років. У європі воно з'явилося у 1727 р.і відтоді стало популярним в озелененні парків. Рослина має чоловічий та жіночий екземпляри: у гінкго-чоловіка крона більш витягнута, а у жінки- крислатіша. Цікаве своєю формою листя нагадує віяло або риб'ячий хвіст, має яскраво-зелене забарвлення ( є сорти зі строкатими і гафрованими листочками), а восени стає золотаво-жовтим.

Гінкго зовсім невибагливе: світолюб, але може рости і у затінку, не потребує родючої землі, витримує сильні морози (-35°).

Якщо поряд посадити чоловіче та жіноче дерево, можна дочекатися і плодів. Правда, ці бурштиново-сріблясті, схожі на аличу плодики мають доволі неприємний запах. Не зважаючи на це, їх використовують для приготування страв китайської та японської традиційної кухні: перед приготуванням їх вимочують у солоній воді, а потім смажать. Таку страву вважають справжніми ласощами. Плоди гінкго містять велику кількість крохмалю, білків, жирів та інших корисних елементів.

Насіння та листя рослини широко застосовуються сьогодні у медицині. Китайські лікарі протягом тисячоліть лікували листям дерева отікання, лихоманку, астму, судинні захворювання. Гінкго — єдина рослина, що містить у собі речовини, які зміцнюють стінки кровоносних судин. Саме тому препарати гінкго покращують кровозабезпечення організму, поліпшують пам'ять, позитивно впливаючи на судини головного мозку. Цілюще листя зі своєї рослини можна збирати і заварювати як чай.

ДЕСЯТЬ ЗАПОВІДЕЙ ЛЮБИТЕЛЯМ ХВОЙНИКІВ

Хвойні рослини все частіше стають домінуючим акцентом у ландшафті наших садиб. Переважно усі вони досить витривалі, але певні екземпляри з розмаїтої кількості видів та сортів усе-таки потребують ретельнішого догляду і більше уваги. Тому пропонуємо Вам десять основних заповідей їх вирощування.

1. НЕ САДІТЬ НАДТО ТІСНО. Більшість хвойних росте досить швидко, пощо згодом вони можуть заважати одне одному, запрівати. Ретельно продумайте композицію, враховуючи габарити конкретної рослини на перспективу. Інакше з часом може виникнути потреба пересадити її.
2. НЕ САДІТЬ СЛАНКІ ХВОЙНИКИ НА ГАЗОНІ. Безперечно, це гарно, але зовсім не практично з огляду на догляд за газоном: сланкі пагони заважатимуть косити траву.
3. НЕ САДІТЬ ПІД ЛИСТЯНИМИ ДЕРЕВАМИ. Опале восени листя, потрапивши у крону хвойника, призводить до випрівання хвої.
4. НЕ ПОСПІШАЙТЕ З ПЕРЕСАДКОЮ — ГОТУЙТЕ РОСЛИНУ ЗАЗДАЛЕГІДЬ. Хвойники ліше переносять пересадку із комом землі довкола коріння, тому приблизно за 6-12 місяців обкопайте рослину (зазвичай, для осінньої пересадки обкопуємо навесні, а для весняної — влітку попереднього року).
5. НЕЗЛОВЖИВАЙТЕ КОМПОСТОМ. Компост дорогий — ліпше використовувати його під овочі. Хвойні у цьому плані невибагливі. У разі чого, підгодуйте їх спеціальними мінеральними добривами. Категорично заборонено давати свіжий гній (можна дати у малих кількостях такий, що зо два роки перепрів, але робити це потрібно обережно, а ліпше взагалі утриматись).
6. НЕ ДОПУСКАЙТЕ КОТІВ ТА СОБАК. Їдка сеча цих тварин згубна для хвої та молодих пагонів — з'являються темно-бурі плями, а згодом рослина може повністю загинути.
7. НЕ ЛИЙТЕ ДАРЕМНО ВОДУ. Хвойники — рослини посухостійкі і самі здатні взяти собі необхідну кількість води корінням. Надлишок вологи небезпечний взимку: коріння, яке не здатне дихати, відмирає. Тому хвойники ліпше зимують на пухких з хорошою аерацією місцях, ніж на важких і вологих глинах.
8. НЕ ЗАБУВАЙТЕ ЗВ'ЯЗУВАТИ НА ЗИМУ. Сорти з компактною, кулястою чи колоноподібною кроною можуть бути розвалені важким мокрим снігом, після чого доволі складно відновити їхню декоративність.
9. ПРОВОДЬТЕ ПРОФІЛАКТИЧНІ ОБРОБКИ ПРОТИ ШКІДНИКІВ ТА ХВОРІБ. Деякі сорти і види досить вразливі, а профілактику провести легше, ніж потім повернути назад декоративний вигляд після лікування.
10. НЕ ДОПУСКАЙТЕ СОНЯЧНИХ ОПІКІВ НАВЕСНІ. Деякі види і сорти страждають від яскравих весняних сонячних променів, які особливо небезпечні, коли відбиваються від снігу. Тому якщо такі екземпляри ростуть не у тіні, зробіть їм штучне притінення.

САДИМО ОЗИМИЙ ЧАСНИК

Якщо ви і восени не можете відірватись від рідного городу, пропонуємо Вам ще одну корисну справу. У другій половині жовтня можна посадити озимий часник. Досвідчені господарі стараються встигнути це зробити до початку листопада, аби часникові зубці устигли пустити корінчики до перших тривалих приморозків, що забезпечить хороший врожай наступного року.

Насіння, щоби не засохло, заготовляють безпосередньо перпед висадкою, для чого беруть лише здорове насіння. Візьміть велику часникову голівку, розділіть її, вибравши найбільші зубці (з великого насіння виросте велика голівка). Голівка має бути твердою. Огляньте також її денце - там полюбляють збиратися шкідники: тож якщо на денці тріщинка, очевидно часник уражений. Зубці мають бути білими, рожево-білими або кремово-білими. Якщо Ви помітили на них жовті смуги, це ознак непридатності насіннєвого матеріалу.

Насіннєві зубці кладуть у ямки глибиною 8 см, на відстані приблизно 6-10 см. Загортаючи часник, гробіть над місцем висадки земляний горбок, аби мороз не завдав йому шкоди. З цією метою можна вдатись і до мульчування торфом, соломою або листям. Обираючи місце під озимий часник, пам'ятайте, що він не любить важкого ґрунту та піщаного. Грядку перед садінням потрібно підживити перегноєм та посипати попелом, позаяк часник дуже полюбляє калій. Під часникову озимину найкраще використати ділянки, на яких влітку росли огірки та гарбузи. А от від місць з-під картоплі, цибулі та капусти варто утриматись, оскільки існує загроза різноманітних захворювань.

ЗИМІВЛЯ ГЛАДІОЛУСІВ

Не усі квіти на наших клумбах можуть без проблем зимувати у відкритому ґрунті. Стосується це і гладіолусів. Тому необхідно знати, як правильно зберегти їх до наступної весни.
У першій половині жовтня ми викопуємо гладіолуси. Не чекайте, що у рослин пожовкне чи всохне листя: гладіолуси лишаються зеленими до морозів, а жовтіюче листя – це ознака захворювання чи пошкодження бульбоцибулини. Найкраще це зробити у сухий сонячний день: підкопуємо лопатою, струшуємо землю, обрізуємо стебла на висоті 10-15 см та промиваємо у воді. Спекотного літа висока вірогідність зараження бульбо-цибулин трипсами, тому для лікування, та й у профілактичних цілях, занурюємо гладіолуси у розчин інсектициду (1,5 г на 1 л води) — децис, карате тощо. Якщо Ви помітите, що шкідники розвелись під час зберігання, обробіть рослинки повторно просушіть і зберігайте далі у таких же умовах.
 
Бульбоцибулини гладіолусів уражають деякі хвороби: фузаріоз, сіра, суха і тверда гниль. Для того, щоб вберегти бульбо-цибулини від хворіб, за тиждень до викопування пролийте їх настоєм марганцівки (3-5 г на 10 л води на 1 кв. м) або часнику (300 г на 10 л води). Викопані бульбоцибулини можна обробити препаратом «Максим» або фундазолом тощо.

Після ванни вкладіть їх у ящики з сітчастим дном або корзини та просушіть у закритому приміщенні при температурі 20-25 градусів С три-чотири тижні.

Висушені та очищені від старих бульбоцибулин, коренів і діток бульбо-цибулини зберігають у марлевих мішечках, коробках, ящиках при температурі +4-6 градусів С та вологості повітря не вище 70%. Невелику кількість бульбо-цибулин можна зберігати в картонних коробках на підвіконні, близько до віконного скла, відсуваючи під час сильних морозів, у прохолодному сухому місці в коридорі чи біля балконних дверей або у холодильнику  (відсік для овочів-фруктів) в паперових пакетах. Під час зберігання треба час від часу переглядати бульбо-цибулини, відбраковувати хворі.