ЇСТІВНИЙ КАШТАН

Уже досить давно каштани стали окрасою наших вулиць. Ще у 1842 році російський імператор Микола ІІ привіз його до Києва. Але дерево, до якого усі ми звикли, - це так званий кінський каштан (латинська назва Aesculus hippocastanum). Справжній же європейський, чи, як його ще охрестили, їстівний каштан (Castanea sativa) для багатьох досі залишається маловідомим.

Їстівний каштан — рослина красива, швидкоросла і довговічна, у чому достойно конкурує з дубом, хоча поступається йому щільністю деревини. Ефективно виглядає цей велет протягом усього періоду вегетації завдяки красивому блискучому шкірястому листю ланцетоподібної форми (є сорти і зі строкатими листочками: біла облямівка довкола темно-зеленої листкової пластинки - сорт Variegata) . Під час цвітіння, яке триває близько місяця, дерево ніби оповите кремовим серпанком, після чого формуються колючі їжачки , які ростуть і у жовтні розсипаються плодами-горішками.

У Європу каштан потрапив з Малої Азії, в Україні він відомий з 16-го століття. У нас він переважно культивується на Закарпатті, зустрічаються і дикорослі екземпляри. Виростає їстівний каштан до 35 м висоти, має розлогу крону, а товщина стовбура може сягати 2м.

Квітнути у наших умовах дерево починає у червні, коли середня добова температура становить 18 градусів, а це майже на місяць пізніше від кінського каштана. Часто здається, що через це плоди не встигнуть дозріти до завершення вегетації, але тим не менше врожаї завжди щедрі.

Плоди каштана — це горішки, по 2-3 у колючій коробочці. Колись вони вважалися харчем злидоти, але тепер дуже популярні в усій Європі. Їх можна вживати у їжу сирими, вареними, печеними, смаженими. З каштанів отримують якісне борошно, яке відрізняється від пшеничного лише відсутністю клейковини. Також вони широко використовуються у кондитерській справі, для продукування спирту, як додаток до кави. Зелені каштани є хорошим джерелом аскорбінової кислоти, а у листі багато вітаміну К, що зупиняє кровотечі.

Рослина вимоглива до тепла і вологості, погано переносить засуху — іноді скидаючи частину листя. Негативно реагує на надлишок вапна у ґрунті, а перевагу надає кислим бурим лісовим суглинкам.