ВЕДМЕДКА

Ведмедка (вовчок, капустянка) є чиненайзлостивішим шкідником наших городів. Комаха нагадує універсальний аґреґат ідельно пристосований до будь-яких умов: вона літає, плаває, риє довжелезні тунелі своїми схожими на кротічі передніми лапами, знищуюч на шляху городину. Потрапити на ділянку ведмедка найчастіше може з привізним ґругтом (переважно з торфовищ, позаяк вона полюбляє кисле середовище) або перегноє, може завітати і з сусідських городів. У гніздо, яке вочки утворюють на глибині близько 15 см у місцях з мало розпушеним ґрунтом (міжряддя або стежки — тому ефективни може бути регулярне їх глибоке перекопування), самиця відкладає до 350 яєць. Личинки покидають домівку через 50-60 днів, розповзаючись усією ділянкою, збільшуючись у розмірах, а перезимувавши на глибині 1м, улітку наступного року стають уже дорослими.

Крім отрутохімікатів, є ще безліч народних методів боротьби із цим шкідником. Проте, як показує практика, ефективним є систематична боротьба з ведмедкою, що поєднує різні заходи: за один місяць ворога ви не знищите, але за рік це можливо зробити.

Перше, що ви можете зробити, коли привезли на ділянку нової землі чи гною, - випустити на неї зграю курей, які повибирають усіх непроханих гостей (хоча мінусом є те, що вони ж поїдять й дощових черв'яків), але при цьому не робіть високих куп, аби птахи могли прочесати усе новопривезене добро. До речі, ведемедка не переносить курячого посліду, тому можете активно використовувати його для підживки рослин, проте стежте за дозуванням, аби не попалити рослинки.

Напочатку осени можна приготувати пастку для ведмедки: викопайте ямку на городі глибиною близько 70 см і наповніть її гноєм (найкраще узяти кінський). Вовчки сповзуться туди на зимівлю, тому наприкінці цієї пори року, коли вже почнуться морози, вийняти наповнення з ямки і спалити або згодувати поснулих шкідників курам. Для зручности можна використати старе відро без денця, яке Ви вставляєте у ямку і тоді вже наповнюєте гноєм.

Гноєм чи прілою соломою можна наповнювати ямки (але вже неглибокі , близько 15см) і від середини травня, коли комаха починає влаштовувати яйцекладки. А такі утворення оптимально підходять для новонароджених личинок, які харчуються гноєм. Далі чините так само, як і восени — або курям, або спалити.

Кажуть, що капустянку страшенно любить запах пива. Саме його і використовують для приготування наступної пастки: до пластикової півлітрової пляшки з широким горлечком наливаєть трохи пива, затягуюють зверху бинтом і під кутом занурюють все це у землю, щоб горлечко було на рівні поверхні ґрунту. Пивом змочують бинт і землю довколо приманки. Зверху на пастку кладуть шмат руберойду, картону тощо, підклавши камінчики, щоб жертва могла дістатись середини пляшки. Пастки зі здобиччю регулярно міняють, ополіскуючи й наливаючи нові порції.

Запахи, яких ведмедка не любить, теж масово застовують проти неї: запах горіхового листя (ним восени добряче вкривають ділянки, де спостерігалась вовчкова активність), вільхи (вільхові гілочки втикають у землю на відстані близько півтора метри одна від одної), хризантеми і чорнобривців (пучечки гілочок прикопують на городі), часнику (часникові стріли подрібнюють на м'ясорубці, півлітри отриманої маси заливають 5л води, настоюють — і заливають у вовчкові нірки).

Ще можна узяти два пакетики інсектициду КОНФІДОР, розчинити у 0,5 л теплої води, обробивши розчином відро вареної пешениці, додаючи при цьому 100г олії. Таку підкормку розкидайте городом перед весняною культивацією.

ЇСТІВНИЙ КАШТАН

Уже досить давно каштани стали окрасою наших вулиць. Ще у 1842 році російський імператор Микола ІІ привіз його до Києва. Але дерево, до якого усі ми звикли, - це так званий кінський каштан (латинська назва Aesculus hippocastanum). Справжній же європейський, чи, як його ще охрестили, їстівний каштан (Castanea sativa) для багатьох досі залишається маловідомим.

Їстівний каштан — рослина красива, швидкоросла і довговічна, у чому достойно конкурує з дубом, хоча поступається йому щільністю деревини. Ефективно виглядає цей велет протягом усього періоду вегетації завдяки красивому блискучому шкірястому листю ланцетоподібної форми (є сорти і зі строкатими листочками: біла облямівка довкола темно-зеленої листкової пластинки - сорт Variegata) . Під час цвітіння, яке триває близько місяця, дерево ніби оповите кремовим серпанком, після чого формуються колючі їжачки , які ростуть і у жовтні розсипаються плодами-горішками.

У Європу каштан потрапив з Малої Азії, в Україні він відомий з 16-го століття. У нас він переважно культивується на Закарпатті, зустрічаються і дикорослі екземпляри. Виростає їстівний каштан до 35 м висоти, має розлогу крону, а товщина стовбура може сягати 2м.

Квітнути у наших умовах дерево починає у червні, коли середня добова температура становить 18 градусів, а це майже на місяць пізніше від кінського каштана. Часто здається, що через це плоди не встигнуть дозріти до завершення вегетації, але тим не менше врожаї завжди щедрі.

Плоди каштана — це горішки, по 2-3 у колючій коробочці. Колись вони вважалися харчем злидоти, але тепер дуже популярні в усій Європі. Їх можна вживати у їжу сирими, вареними, печеними, смаженими. З каштанів отримують якісне борошно, яке відрізняється від пшеничного лише відсутністю клейковини. Також вони широко використовуються у кондитерській справі, для продукування спирту, як додаток до кави. Зелені каштани є хорошим джерелом аскорбінової кислоти, а у листі багато вітаміну К, що зупиняє кровотечі.

Рослина вимоглива до тепла і вологості, погано переносить засуху — іноді скидаючи частину листя. Негативно реагує на надлишок вапна у ґрунті, а перевагу надає кислим бурим лісовим суглинкам.

КОРОП КОЇ

Уже модною тенденцією для тих, хто має на подвір'ї водойму, стало заводити коропів Кої. Ця надзвичайно красива риба не зустрічається у дикій природі, а спеціально розводиться у декоративних водоймах та акваріумах. Саме слово КОЇ і перекладається з японської як КОРОП.

Історія риби налічує понад 2000 років. З територій близ Каспійського моря вона спочатку потрапила до Китаю, а згодом китайські завойовники перевезли її до Японії, де японські селяни на початках активно споживали м'ясо коропа в їжу (у деяких реґіонах це був основний продукт харчування). Але особливо яскраво розмальовані екземпляри не їли, а тримали вдома як декоративну тваринку. Пізніше їх почали спеціально схрещувати, аби отримати нові цікаві кольори. Поступово розведення кої стає улюбленою розвагою уже елітарних прошарків населення. Офіційно уперше світ побачив цю красу у 1914 році на японській виставці, після чого коропи стали популярними не лише на батьківщині.

Кої можуть бути найрізноманітнішої масті: чорні, жовті, помаранчеві, червоні, білі, сині, зелені, різнокольрові. Як стандарт виокремлено 14 видів мастей, а загальна кількість порід — понад 80 (найвідоміші: КОХАКУ — білий з червоним візерунком, САНКЕ — білий з червоно-чорним малюнком, ШОВА — чорний з червоно-білим). Особливого шарму додає рибі і її характер: тваринка не ляклива і добродушна, швидко звикає до господаря, їсть з його рук, може дозволити себе торкатися.

Клопотів при вирощуванні кої фактично жодних. Тримати можна їх будь-де, але купувати варто лише у спеціалістів з їх розведення, позаяк кої можуть бути перенощиками небезпечних для людини хворіб. Перед тим, як оселити рибу на постійному місці, протримайте її на карантині, тим паче якщо там уже живуть інші коропи.

Особливо великої водойми кої не потребують. Для нормального розвитку підійде басейн з півтораметровою глибиною ( але ніколи не менше 90 см), що може вмістити 10 т води ( приблизно 2х3х1,5м). У акваріумі ліпше тримати молодняк, проте у ньому риба ніколи не виросте до таких розмірів, як у вуличній водоймі, а також змінитися може форма тіла і колір буде не таким яскравим.

Годують коропів спеціальним кормом у вигляді паличок. Робити це слід часто, але невеликими порціями, аби не забруднювати води. Кої можуть ласувати і хлібом, фрутками, овочами, вареними мороженими креветками. Добова норма харчу для них — три відсотки від ваги тіла. Старайтеся, щоб дана порція з'їдалася за 5хв, аби не залишалась і не кисла.

Коропи кої живуть досить довго. Відомі випадки, коли рибина прожила 220 років. Зазвичай вони можуть виростати до 90 см удовжину, інколи до 130см, але це переважно породи ближчі до свого прародича — дикого сазана.

КОЖНОМУ ҐРУНТУ СВОЇ РОСЛИНИ!

Ми вже розповідали Вам про різні типи ґрунтів. Тепер кілька порад щодо того, які рослини на якому ґрунті краще посадити. А також візьменмо до уваги й інші чинники (освітлення, кислотність).

РОСЛИНИ ДЛЯ ПІЩАНИХ ҐРУНТІВ.

Піски (на пустирях, сосняках, річкових наносах) дуже бідні на поживні речовини, часто з підвищеною кислотністю. Вони сильно пересихають влітку і глибше промерзають зимою. Щоб розкислити їх варто провести вапнування. Аби довше збурігати в них вологу, вдайтеся до мульчування. Покращуйте органікою їх сруктуру. Проте є певні рослини, які перчудово почувають себе у такому середовищі без зайвих затрат Ваших сил. Серед них: айва, аморфа, чорноплідна горобина, барбарис, бузина звичайна, деревовидна гортензія, різні види верби, ірга, кизильник блискучий, клен татарський, кольквіція, ліщина, лох, обліпиха, ракитник, скумпія, сніжноягідник, тамарікс, жасмин.

РОСЛИНИ ДЛЯ ЗАБОЛОЧЕНИХ МІСЦЬ.

У таких місцях надмір вологи відчутний не лише при дощовій погоді, а для більшості рослин такі умови несприятливі, навіть згубні. Ґрунти тут бідні на кисень, тому жити можуть лише добре пристосовані екземпляри: чорноплідна горобина, береза, дерен білий, верба, ірга, калина звичайна, журавлина, вільха, чорна смородина, спірея вонгута.

РОСЛИНИ ДЛЯ ГЛИНИСТИХ ҐРУНТІВ.

Глина добре утримує вологу та поживні речовини, тому якщо її обробити належним чином, розпушити, додати пісочку, добре дренувати, то на ділянці з такою землею комфортно буде будь-яким декоративним чагарникам та деревам.

РОСЛИНИ ДЛЯ ТІНІ.

Затінені ділянки садиби теж можна непогано задекорувати. Тут Вам у пригоді стануть аралія, бересклет, вовче лико, вічнозелені жимолості, калина, керрія, клен, ліщина, магонія падуболиста, падуб, самшит, сніжноягідник, стефанандра, жасмин, кизильники, гортензії тощо.

РОСЛИНИ ДЛЯ КИСЛОГО ҐРУНТУ.

Трапляється, що дехто отримує земельну ділянку на місці висушених боліт. Земля тут має підвищену кислотність і не усім рослинам це довподоби. Але це не привід сумувати, адже можна створити оригінальний вересковий сад, позаяк саме верескові люблять низький рівень рН ґрунту. Крім вересів, рододендронів, азалій, андромеди, еріки, можете посадити і гортензію, карликову березу, хвойники, падуб, чорниці.

СКОРЦОНЕРА

Скорцонеру по-иншому називають чорною морквою, козельцем або іспанським коренем. Все більшої популярности набуває рослина серед городників - і не дарма. Адже, окрім цікавого смаку (смаком скорцонера нагадує ліщиновий та волоський горіх), вона володіє неабиякими корисними для нашого здоров'я властивосятми.

Іспанський корінь містить у собі 19-25% існуліну — полісахариду, що знижує рівень цукру у крові, тому його варто ввести до раціону людей, хворих на цукровий діабет, а також для його профілактики. Виводить чудово козелець з організму і радіонукліди: спеціально виведений сорт Стрельнянка був призначений для лікування постраждалих після вибуху на ЧАЕС.

Скорцонера є чудовим джерелом вітамінів та продуктом, що зміцнює імунітет. Страви з неї позитивно впливають на центральну нервову систему, печінку, корисні при лікуванні від алкоголізму, а також тим, хто страждає статевою слабкістю чи безпліддям.

Якщо Ви вирішили посіяти рослину у себе на городі, пам'ятайте, що робити це можна із середини квітня до початку травня але обов'язково позначте місця посіву, позаяк молоді пагони дуже нагадують пирій, щоб Ви випадково не випололи псевдо-бур'ян. Якщо насіння проросло надто густо, прорідіть, як це робимо з морквою, аби коренеплоди не були тоненькими. Молоде листя скорцонери можна додавати до салатів, а от достиглі коренеплоди отримуємо на початку вересня. Певну їх кількість можна залишити у ґрунті, оскільки козелець — рослина багаторічна й витримує до — 40º С, проте дворічний коренеплід не такий уже смачний , як однорічний, тому залишати у землі на зиму можете , просто аби навесні мати свіжу скорцонеру.

ВІСТЕРІЯ

Однією з найпрекрасніших ліан можна назвати вістерію ( по-іншому її називають ГЛІЦИНІЄЮ). Переважно культивується вона у реґіонах з м'яким кліматом, але адаптується і у нас, витримуючи короткочасні морози до — 20. Все ж бажано садити цю рослину у місце сонячне, захищене від протягів, у родючий, заправлений торфом ґрунт (якщо земля надто ущільнена, для покращення її якості додайте з торфом і піску, і пам'ятайте, що вапна гліцинія не любить — тоді у неї починається хлороз). Вістерія — ліана дуже потужна, тому без сильної опори їй не обійтися, позаяк в іншому випадку вона може задушити сама себе. Вважайте і на те, що вона може понищити черепицю чи штукатурку Вашого будинку.

Якщо весна рання і тепла, вістерія може почати квітнути уже в кінці квітня, але зазвичай період цвітіння — це травень-червень. У цей час з ліани звисають донизу пахучі пишні білі, рожеві чи бузкові кетяги квітів (вістерія — рослина з бобових, тому й квіти має характерні для родини). Протягом літа рослина закладає квіткові пуп'янки на наступний рік, тому у цей час потребує хорошого поливу, а за сприятливих умов може зацвісти і повторно у серпні, правда, не так рясно. Причиною нецвітіння найчастіше буває передозування азотними добривами та нестача світла. Оскільки квітне вістерія на старих пагонах є спосіб зробити квітування наступного року ряснішим : крім того, що ліану підстригають одразу після цвітіння, у липні молодий приріст вкорочують до 15 см.

Найпопулярнішими видами вістерії, що вирощуються у нас є ВІСТЕРІЯ КИТАЙСЬКА та ВІСТЕРІЯ РЯСНОКВІТУЧА (ЯПОНСЬКА). Перша розростається вдвічі сильніше (до 25м) і квітне раніше. Японська ж гліцинія менш агресивна у рості (8-10м) і квітне на 2-3 тижні пізніше, але вона більш витривала і декоративніша ( суцвіття можуть досягати 50см у довжину). При чому, якщо вирощувати рослину з насіння, китайська вістерія починає квітнути з 3 року, а її родичка — у 10-літньому віці.

Як і у більшісті бобових, у гліцинії листя, кора і особливо плоди та насіння містять отруйні речовини, що викликають нудоту та розлади шлунку. Тому не варто садити ліану біля водойм — це може бути небезпечно для риб.

Любителі рослини вирощують її не лише як вуличну рослину. Вістерію можа тримати у кадці , формувати її, як деревце, на штамбі або у вигляді бонсая.

САД ЗА ЗАКОНАМИ ФЕН-ШУЙ

Буває, що, облаштувавши свій сад саме так, як Вам хотілося, Ви все одно не відчуваєте себе там затишно й гармонійно, навіть довго перебувати у ньому не можете. Іноді причин цьому не можливо пояснити, опираючись на логіку. Інтуїція ж у наш гіперпрогресивний час часто грає другорядну роль, проте у китайській філософії ФЕН-ШУЙ вона має велике значення. І сенс її полягає в тому, щоби послабити вплив неґативної домінуючої (а тому й такої, що породжує дисгармонію) енергії, знищити перепони і забезпечити садові гармонійну рівновагу, що позитивно позначиться на житті господарів саду та їхньої родини.

У перекладі з китайської фен-шуй означає ВІТЕР І ВОДА. Це язичницке вчення зародилося кілька тисяч років тому. Відповідно до даного вчення кожному предметові властива позитивна енергія — ЦИ, і тому його послідовники вірять, що правильне і усвідомлене розміщення предметів та рослин у саду ( і не лише) може її активізувати. Для оформлення саду за законами фен-шуй можна скористатися СІТКОЮ БАҐУА, за допомогою якої земельну ділянку розподіляють на 9 секторів, значення яких відображає згідно із східною філософією цикл людського життя. Вони сконцентровані довкола центру (ТАЙ ЦИ), з якого уся життєва сила перетікає у инші зони.

БАГАТСТВО	СЛАВА	ШЛЮБ
РОДИНА	ЦЕНТР	ДІТИ
ЗНАННЯ	КАР'ЄРА	ВЧИТЕЛІ

Пам'ятайте, що баґуа накладають на план ділянки так, щоб нижня його часина співпадала із головним входом до саду. Важливо, аби енергія могла без перешкод пересуватися садом і нічим не блокувалася. Такими перепонам, наприклад, можуть бути бак для сміття близ зони відпочинку або занадто високий та щільний живопліт, що закриває вид на довколишній ландшафт. Разом з тим енргія не повинна рухатись надто швидко, як, скажімо, у саді з довгою прямою доріжкою (оптимальним ріненням може бути звивиста стежинка, що нагадує струмок).

Планування саду за допомогою баґуа дає змогу у певній життєвій ситуації активізувати конкретний його сектор, підсилюючи потік енергії у ньому. Якщо, наприклад, у Вас повинні відбутис зміни у професійному плані, сконцентруйте свою увагу на відповідній зоні: встановлений тут фонтанчик стане джерелом енергії ци і буде Вам сприяти. У зоні шлюбу можна розмістити шезлонги для відпочинку удвох, відгородити її невеличким живоплотиком від зовнішніх впливів. А у самому центрі можна зробити круглий квітник, з кулястою амфорою у центрі чи стрижени під кулю кущиками. Музика вітру від підвішених дерев'яних паличок активізує енергію у зонах родини та багатства.

Древні китайці вірили , що все у світі сформовано п'ятьма основними елементами: вогнем, землею, водою, металом і деревом, що символізують сили природи і можуть підсилювати чи гальмувати дію один одного. Так, наприклад, дерево активізує дію вогню, а вода її послаблює. Кожен елемент знаходить своє відображення у відповідному кольорі. Це має велике значення при оформленні квітників. Наприклад, жовтими квітами підкреслений елемент ЗЕМЛЯ, а пишним зеленим листям — ДЕРЕВО. Хороше місце для квітника у білих і сріблястих тонах у зонах ВЧИТЕЛІ та ДІТИ, такі рослини випромінюють нергію елемента МЕТАЛ. Темно-сині тони активізують рух енергії у зоні КАР'ЄРА, а у зоні БАГАТСТВО доречно заклати городик. А затишне місце, де можна усамітнитись, почитати, пороздумувати над життям, найкраще влаштувати у зоні ЗНАННЯ.

ГІНОСТЕМА - жіночий жень-шень

Всі з дитинства пам'ятають пісеньку про родичів гарбузових та й самих їх дуже полюбляють. Проте є у цій родині екзотичні далекі родичі. Знайомтесь — ГІНОСТЕМА П'ЯТИЛИСТОЧКОВА. Ця рослина прийшла до нас з Китаю та інших Азійських країн, де з давніх давен її використовують у медицині.

Собою гіностема представляє трав'янисту ліану, що може розростатися від трьох до восьми метрів. Правда, на зиму наземна частина рослини відмирає, щоб навесні знову відродитись. Зимостійкість ліани до 18 градусів нижче нуля, тому, якщо Ви посадили її у себе на подвір'ї, перед зимівлею можете замульчувати місце, де вона росте. У липні-серпні гіностема квітне цікавими дрібними салатовими квіточками, схожими на зірочки. Але рослинка є дводомною, тому, аби зав'язалися плоди потрібно мати чоловічу та жіночу рослини. Перевагу гіностема віддає легкій родючій землі, любить достатньо вологи, але не потрібно допускати її застою.

Своєю дією на людський організм гіностема нагадує жень-шень, проте діє м'якше, тому її називають ще ЖІНОЧИМ ЖЕНЬ-ШЕНЕМ. Зустрічається і назва ТРАВА БЕЗСМЕРТЯ, і не безпідставно. Рослина багата на амінокислоти, вітаміни та мінерали, завдяки чому підвищує імунітет, регенерує та живить клітини. Позитивно впливає гіностема на центральну нервову систему, тому є хорошим антистресовим засобом, активізує та підтримує роботу мозку. Також вона знижує жирову активність, сприяючи схудненню, нормалізує рівень цукру у крові, зміцнює печінку, серце та кровоносну систему, перешкоджає посивінню волосся. У косметології рослину використовують для виготовлення засобів проти старіння та для очищення шкіри ( так звана узбекська лазня). Дослідження показують, що гіностема неабияк допомагає при лікуванні онкозахворювань та підтриманні людей хворих на СНІД.

ЯГОДА ҐОДЖІ

Багато садівників полюбляють поєднувати приємне з корисним, підбираючи таким чином для свого обійстя рослини, які не лише милують око, а й приносять якусь користь. Отож, хочемо запропонувати Вам варіант, який у собі все це поєднує. У народі цю рослину називають дерезою або вовчою ягодою, також поширена назва ЯГОДА ҐОДЖІ. 

Ця гостя прийшла до нас з Китаю і належить до родини пасльонових. Дереза зовсім невибаглива, проте не любить тінистих місць та пересушень ґрунту, тому добре подумайте, де б її посадити. При цьому варто врахувати і габарити дорослого куща у перспективі ( від 1,5 до 3 м) та властивість утворювати багато кореневих відростків, тому може витісняти рослини, що ростуть поряд. Пагони куща спочатку ростуть догори, а потім повисають. Рослина цікава тим, що квітне ціле літо (з кінця травня до жовтня, пурпуровими чи коричнуватими невеличкими квітами; є, до речі, хорошим медоносом) і плодоносить до пізньої осені ( з червня по листопад). Смаком ягода ґоджі нагадує суміш журавлини та вишні.

Сьогодні у світі навіть спостерігається ґоджіманія, під яку потрапляють і найзнаменитіші люди світу, зокрема Мадонна. Усе пояснюється чудодійною силою цих плодів. А містять вони 21 мінерал і 18 амінокислот; дуже багаті на цинк, кальцій, залізо, фосфор, мідь. Крім, того це єдиний природній продукт, що містить германій — елемент, що використовується у боротьбі з раковими захворюваннями. А вітаміну С у ньому більше, ніж у цитрусах, у 500 разів. Помічними ягоди є прианемії, діабеті, хронічній втомі, туберкульозі, кров'яному кашлі та лихоманці. І це далеко не повний список показань. На Сході ґоджі називають ягодами щастя, позаяк вони допомагають позбутися хандри та смутку, а  їхній сік — сімейним вином, бо помічний при безплідді та є по суті природною віагрою. У день рекомендовано вживати 15-45 г ягід. Ґоджі покращують пам'ять та нормалізують сон, стимулюють виробіток так званого гормона молодості. Але зважайте на те, що дереза, як і всі пасльонові, рослина отруйна, і при збиранні свіжих ягід у людей з чутливою шкірою може бути подразнення. Тому під час збору просто розстеляють під кущем тканину і струшують у неї ягоди, які вже достигли, після чого сушать їх у темному місці. Так і отримують еліксир від усіх бід у одному флаконі.

ЯК ЗМУСИТИ ЦИТРУСОВІ ПЛОДОНОСИТИ ШВИДШЕ

Багато хто мріє перетворити своє підвіконня на справжній сад: не просто естетично його прикасити, а ще й мати якусь споживчу користь. Тому часто любителі рослин обзаводяться цитрусовими. Нерідко у землю висаджують кісточки з'їджених лимонів, апельсинів тощо, по чому починаються довгі-предовгі чекання перших плодів,як правило, безрезультатні.

Але ж як таки досягти свого?

Пам'ятайте, що насіння цитрусових швидко втрачає свою схожіть, тому варто посадити кісточку одразу після вилучення її з плоду. Розмноження насінням хороше тим, що рослиннка одразу звикатиме до середовища, у якому розвиватиметься надалі. Для посадки можна використати спеціальний субстрат для цитрусових, що продається у садових центрах, або звичайну хорошу землю, поливаючи яку, у воду можна додавати трохи лимонного соку, позаяк цитрусові люблять легке підкислення.

Запорука плодоношення — це сприятливі умови розвитку та здоров'я рослини. Таким чином вона може вже на четвертий рік закласти квіткові бруньки. Щоб стимулювати цей процес потрібно надати Вашому цитрусу тропічних умов протягом цілого року: регулярно обприскувати рослину, підливати літеплою водою, забезпечити 12-годинний світловий день.

Існують і радикальні методи, які проте можуть і загубити рослинку: цитрусові створюють критичні умови, у яких він просто мусить дати плід, аби продовжити свій рід. Але вдаються і до такого. Перший варіант — це перетиснути дротиком або перегнути пагони, внаслідок чого порушується живлення рослини. Також можна дещо засушити деревце: не підливати його, аж поки воно не скине листя, а тоді раптово створити йому тропіки. Та знову ж таки нагадуємо Вам про пильність, щоб не вбити рослинку.

Більш складніший, але доволі ефективний спосіб — це щеплення: до вирощеного з кісточки лимона прищеплюють галузку рослини, яка вже років зо три плодоносить. При новому цвітінні прищепа стимулюватиме і закладання пуп'янків у підщепи. 

СТРОКАТЕ ПІДВІКОННЯ

Ми звикли називати рослинний світ зеленим. Але нерідко підвіконня любителів рослин просто вибухають різноманітними кольорами їхніх мешканців. У чому ж причина такої рослинної строкатості?

У тканинах будь-якої живої рослини постійно міститься кілька пігментів, основним з яких є ХЛОРОФІЛ, що визначає основне забарвлення листків. Але є ще і АНТОЦІАН, що активно поглинає зелені промені і відбиває червоні. Пігмент КСАНТОЗИН поглинає усі промені, окрім жовтих, а КАРОТИН відбиває цілу групу променів і видається нам помаранчевим. Пігмент БЕТУЛІН надає волокнам рослин білого забарвлення, але зустрічається він лише у берези і забарвлює не листя, а її кору.

Усі додаткові пігменти листя можна побачити лише після розпаду хлорофілу, особливо восени або коли листок старіє. Наприклад, строкате листя усім відомого КРОТОНА по суті є мертвим і користі рослині не дає жодної (селекціонери просто відібрали екземпляри, що можуть довго зберігати на собі це ніби й уже не потрібні, але дуже красиві листки).

Інколи листочки вазонків, які стоять на надто освітленому місці, набувають червонуватого відтінку, ніби засмагають. Але, коли засмагаємо ми, в нашій шкірі виробляється пігмент МЕЛАНІН, що захищає нас від впливу ультрафіолету, а в рослинах нічого подібного не відбувається: просто руйнується хлорофіл і антоціан стає помітним. Такий процес має тати сигналом тривоги — порятуйте рослинку від надлишку сонця.

От деякі кактуси від надміру світла набувають сизуватого забарвлення. Але це не прояви пігментації — просто рослина утворює захисний восковий наліт, що добре відбиває усі промені, але блакитні особливо добре.

МОРОЗНИК

Навіть у нас побачити, як пробиваються квіти з-під снігу цілком реально. І не обов´язково для цього чекати весняних підсніжників та пролісок. У вашому саді може оселитись ще один "нордичний"мешканець. МОРОЗНИК. Рослинка ця поширена у Європі, особливо у Середземномор'ї, на Балканах та у малій Азії, де росте переважно у тінистих гірських місцевостях. Шкірянисте пальчасте листя вічнозелене, квіти (білі, зеленкуваті чи пурпурові) розпускаються від середини зими, ранньою весною, дещо нагадують анемони. Кореневища ж деяких видів містять алкалоїди, що використовуються у медицині як серцестимулятори. Вцілому рослинка отруйна.

У садівництві зазвичай використовують морозники східний (helleborus orientalis) та його гібридні форми, чорний (h. niger) — різдвяна троянда, та смердючий (h.foetidus) — найхолодовитриваліший. Схрещування морозника східного з деякими иншими видами розширило діапазон кольорів до сірого, майже чорного, насичено-червоного, сливового, а також з'явилися сорти з махровими квітами.

Уже згадано, що морозник полюбляє тінь, тому зважайте на це обираючи місце посадки, позаяк рослина дуже погано перносить яскраве сонячне світло. До ґрунту також існують свої вимоги: по-перше, він має бути помірно зволоженим, бо застій вологи спричинить загнивання коренів (тому подбайте при потребі про дренаж і підливайте свої морозники лише за посушливої погоди); по-друге, любить рослина субстрат з хорошим вмістом перегною і особливо вапна (якщо останнього бракує, морозник слабне і вражається грибком, що спричиняє появу чорної плямистости на листках). Квітне рослина протягом 30-35 днів, й не боїться морозу до -5° С.

Пам'ятайте й про те, що морозник дуже повільно росте: у рік він підтягується лишень на кілька сантиметрів ( сам кущ з часом сягає 30-60см, залежно від виду) і випускає 1-2 нових листочки. Молоденька рослина зазвичай починає квітнути на 4-5 рік після висадки, тому наберіться терпіння. А на одному місці може нормально розвиватись і квітнути близько 50 років. До речі, якщо Ви викопаєте Вашу рослину у вересні, пересадите її у горщик й поставите у холодне місце, на різдво Ви можете отримати чудовий живий букет!

 А на ГалСаді розпочинається весняний сезон! Рослинки після холодної зими виносять на сонечко і незабаром ви зможете себе тішити гарним зеленим садом

!!!! НЕ ПРОПУСТІТЬ !!!! 
Тільки в День Закоханих 14.02
ГалСад пропонує покупцям знижку на ВСЕ -14%