ГОТУЄМО ГАЗОН ДО ЗИМИ

Осінній догляд за газоном не така вже й проста справа. Особливо після надто спекотного, стресового для трави літа. Адже лише дилетанти вірять, що трава росте сама по собі і догляд за нею не потрібен. А красива галявинка потребує серйозної і грамотної турботи. Газон — це не город із однорічними рослинами (зібрав урожай — і забув до весни), а вимоглива багаторічна культура.

Починаючи осінні роботи на гозоні, озбройтесь металічними граблями і зробіть прочісування ділянки: повичісуйте усю повсть — за літо її назбирується дуже багато. Обов'язково проведіть аерацію ґрунту. У періоди посухи ґрунт ущільнюється, особливо у місцях, де ви часто прогулюєтесь. Коренева система трави задихається. Тому попроколюйте землю вилами або спеціальним інструментом — виконуйте це доволі ретельно: дайте травичці достатньо повітря!

Памятайте, що восени ми продовжуємо поливати газон, якщо випала недостатня кількість дощів, і ґрунт зволожився не дуже глибоко. Відомо, що у багаторічних злаків відносно глибока коренева система ( шар землі, що займає коріння, складає близько 25см ). Тому легенько копніть на таку глибину, аби перевірити, наскільки суха земля. У разі нестачі вологи доряче полийте газон на всю глибину. Потім підгодуйте травичку осіннім добривом, що не містить азоту, і знову полийте. Таким чином Ви забезпечите своєму газонові хорошу зимівлю.

Не завадить і використання добре перепрілого компосту: перед застосуванням дорбе його пересійте, а далі розсипте рівномірно по газону тонким шаром. Головне, аби органіка була без домішшок насіння бур'янів.

З посівом же нової трави ліпше зачекати до весни. Для нормальної зимівлі потрібно як мінімум 40 доволі теплих безморозних днів від моменту, коли травичка зійшла. Ліше простонеглибоко прокопайте залисини, додаючи перепрілої органіки, розрівняйте граблями, а навесні уже почнете бузпосередній ремонт газону.

КРОКУСИ ВОСЕНИ?

Природою влаштовано так, що кожна рослина має свою пору. Закономірно вважати, що барвисті крокуси, як і підсніжники, є неодмінним атрибутом весни. Але, напевно, багатьом з вас доводилось зустрічати їх і на осінніх клумбах. Чи ж не трапився якийсь збій у порах року?

Якщо Ви уважні, то помітили, що крокус восени має набагато більшу квітку, ніж напровесні. Справа в тому, що це власне і не є весняна квіточка, що вирішила ще трохи потішитись бабиним літом. Це КОЛХІКУМ - ПІЗНЬОЦВІТ ОСІННІЙ (або ж у народі осінній крокус, собача цибуля, чортів хліб, луговий шафран тощо).

Світло-лілові квіти колхікума з'являються на бічних пагонах цибулини і розпускаються у вересні. До наступної весни з бічних пагонів утворюються нові цибулинки, а стара за цей час відмирає. Рослина надає перевагу вологим і поживним ґрунтам, росте на сонячних або напівтінистих місцях. Окрім диких видів, існують сорти з махровими рожевими ( Waterlily ) та білими ( 'Album Flora Plena' ) квітами.

Під час цвітіння видно лишень квіти. Листки, що схожі на листя тюльпана, утворюються навесні. Їх дуже легко сплутати із черемшею, що доволі небезпечно, позаяк рослина містить алкалоїд колхіцид, який навіть у незначних дозах може спричинити смерть. Попри це рослина використовується у гомеопатії, але самолікуванням займатися не слід. Препарати колхікума помічні при гострих нападах подагри та для лікування суглобового ревматизму. Застосовується також при запальних процесах у шлунку та кишківнику, невралгіях, порушенні кровообігу, кашлі тощо.

Побічні дії. Позаяк рослина містить колхіцин в усіх своїх частинах (навіть у квітках), при зривання його дітьми, які часто беруть квіти в рот, можуть трапитися небезпечні отруєння. А оскільки це стає помітним лише за кілька годин, коли отрута вже проникне в кров, перша допомога повинна бути надана якомога швидше. Ознаки отруєння: сильна блювота, яка не припиняється після звільнення шлунку, з жовчю та шлункової слизом. Велика спрага, що супроводжується нудотою; пронос з коліками і надзвичайно поганим запахом. Пульс спочатку сповільнюється, але потім прискорюється до 150 ударів на хвилину і більше, майже не прощупується. Обличчя стає блідим, губи синіють, кінчик носа також набуває синього кольору. Шкіра покривається слизом; починаються судоми. Нарешті, з'являються ознаки паралічу. Необхідно якомога швидше звернутися до лікарні, тому що тільки там може бути надана реальна допомога.

ЯК КРАЩЕ ЗБЕРЕГТИ ВРОЖАЙ

Осінь завжди називали щедрою порою - це своєрідний підсумок господарського року, час винагороди за любов до землі. Нарешті на полях, городах та у саду зібрано врожай, і головним питанням стає наступне: як усе це зберегти свіжим і неушкодженим якнайдовше?

Є золоте правило: КОЖНОМУ ОВОЧУ — СВОЄ МІСЦЕ І СВІЙ РЕЖИМ.

Картоплю найкраще зберігати у ящиках при температурі 1-3 градуси. У дуже холодні дні необхідно накривати ящики з картоплею. Приміщення, в яких вона зберігається, повинно регулярно провітрюватися і бути темним, щоб картопля не позеленіла. Бульби мають бути максимально чисті та сухі, якщо до них прилипло багато ґрунту, отже, вони увібрали в себе зайву вологу і довго не зберігатимуться. Ліпше для зберігання вибирати картоплини середнього розміру. Можна перекласти картоплю листям горобини (на 100 кілограмів бульб 2 кілограми листя), а поряд покласти цукрові буряки. Листя горобини має бактерицидні властивості і здатне до певної міри уберегти бульби від загнивання. До того ж, воно (а так само буряки) уберігає картоплю від вологості.

Ріпчаста цибуля і часник найкраще збережуться, якщо будуть сплетені й підвішені в сухому провітрюваному приміщенні. Важливо, щоб лушпиння було сухим. Інакше за будь-якої температури починають відростати корінчики, які ще більше вбирають вологу, внаслідок чого цибуля проростає. Відірвіть лусочку: якщо вона м'яка і волога, то ця цибуля довго не лежатиме і максимальний термін її зберігання - 30 днів. Тривалість зберігання часнику залежить від виду й сорту. Яровий лежить набагато довше. Якщо цибуля замерзла, залиште її на тому ж місці, не переносьте до тих пір, поки вона не відтане.

Гарбузи зберігаються цілу зиму, якщо покласти їх на дошках так, щоб вони не торкалися один одного. Тримати їх необхідно в сухому і провітрюваному місці. Низьких температур гарбуз не витримує. Такі ж умови необхідні для зберігання кабачків. Але є відмінність - температура повітря для них не повинна перевищувати 8 градусів і опускатися нижче 3 градусів.
Кавуни також можна зберігати досить довго. Ця нетипова для нас культура росте на городах багатьох краян. Кавуни викладають на зерно, а зверху вкривають старим одягом. Зерно дихає і зігріває кавуни. Так вони можуть зберігатися навіть при невеликих морозах.

Моркву різних термінів зберігання бажано збирати і зберігати окремо, по сортах. Найкраще зберігати моркву, розклавши її у поліетиленові пакети і опустивши в льох. Пакети повинні бути товстими, але зав'язувати їх не потрібно, інакше повітря не буде надходити до коренеплодів. За допомогою цього способу зберігання можна забезпечити необхідну для моркви високу вологість повітря. Можна пересипати вологим піском. Для того, щоб визначити, чи досить він зволожений, стисніть його в кулаку. Якщо грудка піску не розсипається й з нього потроху капає вода, то він підходить для використання.

Столові буряки для вжитку краще використовувати дрібні, оскільки крупні коренеплоди - волокнисті, несмачні, довго варяться і гірше зберігаються. Зберігають буряки так само, як і моркву: у дерев'яних і поліетиленових ящиках, у відкритих поліетиленових пакетах. Коренеплоди загалом здатні зберігатися довго, але за обов'язкової умови, що їх зберуть до того, як підмерзне ґрунт і не завдадуть при цьому бодай найменших механічних пошкоджень. Буряки закладають на зберігання без гички, щоб вони не випаровували вологу, не втрачали соковитості, а разом з цим і здатності чинити взимку опір хворобам.

Капуста білокачанна - вологолюбна культура, але якщо вона довго знаходилася в перезволоженому грунті, то погано зберігатиметься. При закладці на зберігання слід залишити кілька зовнішніх зелених листків. Качани треба вкоротити, щоб вони були завдовжки не більш як 3 сантиметри. У підвалі скласти капусту качанами догори у піраміду і прикрити соломою. Можна розкласти і на полицях у 2-3 шари або повісити на рейках чи цвяхах.

Яблука у домашніх умовах можна зберігати у будь-яких приміщеннях, де температура повітря не вище 4-5 градусів, а його відносна вологість - 85-90 відсотків. Це може бути льодовня або заглиблений льох з примусовою вентиляцією. Сховища мають бути сухі, чисті, без сторонніх запахів і плісняви. Пам'ятайте, що плоди легко сприймають усі сторонні запахи, тому їх не можна зберігати разом з квашениною, овочами або картоплею. Один із надійних і дешевих способів - загорнути кожне яблуко у чистий папір (тоді навіть зіпсований плід не заразить інших). Скласти в поліетиленовий пакет, який треба герметично закрити. Упаковані таким чином яблука можна зберігати в льосі або кагаті при сталій низькій температурі. Цей спосіб апробований працівниками редакції нашої газети протягом багатьох років. І щоразу був відмінний результат: яблука зберігалися аж до нового урожаю.
ОПТИМАЛЬНІ ПАРАМЕТРИ ДЛЯ ЗБЕРІГАННЯ ОВОЧІВ
Культура Температура, Вологість
градусів С повітря, %
Морква 0-2 90-95
Капуста 1-2 90-95
Цибуля восени 18-20 60-70
взимку 1-5 60-80
Картопля 3-4 85-90
Гарбузи 8-10 80-83
Яблука 4-5 85-90
Столові буряки 1-2 90-95

МАЛЕНЬКІ ХИТРОЩІ

-Час від часу корисно охолоджувати капусту до температури близько 0 градусів і навіть нижчій. Це унеможливить розвиток такої хвороби, як біла гнилизна.

-Верхній шар картоплі в льосі часто запотіває, що створює вогнища захворювань. Щоб цього уникнути, варто укрити картоплю гігроскопічними матеріалами. Поверх картоплі можна покласти шар буряків.

-Щоб уникнути надмірної вологості, поставте у погріб кілька мисок з негашеним вапном.

-Яблука осінніх сортів обов'язково зберігайте окремо від зимових, оскільки етилен, який виділяється при цьому, сприяє швидкому дозріванню зимових яблук, що погіршує їхню лежкість.

осінні клопоти на клумбі

Прийшла осінь, а з нею і нові клопоти на квітнику. Рослинки відцвітають, готуються до зими, - і саме у цей час уже варто подбати про те, якою буде Ваша клумба майбутньої весни. Зараз сприятлива пора для висадки та пересадки багатьох садових квітів, тому нудьгувати не доведеться.

Спочатку треба навести лад і для цього почистити клумби: прибрати сміття, листя, що почало опадати, зісохлі суцвіття тощо. У вересні в квітнику потрібно зрізати листя ірисів, півоній, але дочекайтесь, нехай воно висохне, аби усі поживні речовини накопичені листям перемістились у кореневище, що зимуватиме у ґрунті. Можна обприскувати пагони 1% бордоською рідиною. А наприкінці осені слід буде викопати цибулини квітів, що не зимують (жоржини, гладіолуси, кани), потім промити їх у воді, в яку додано трохи марганцівки і далі покласти на просушування в сухе темне місце.

У другій декаді вересня починають посадку цибулинних квітів: лілій, тюльпанів, нарцисів, гіацинтів. При висадці цибулин квітів в сухий грунт, землю потрібно добре полити, проте намагатися не змити тількищо посаджену цибулину.

Догляд восени за багаторічними рослинами полягає в прополці і розпушуванні землі навколо квітів. Якщо у багаторічників вже немає квітів, то в цьому випадку стебло рослини потрібно зрізати при самій основі. При цьому можна залишати лише нижні листки. У разі, якщо осінь видалася сухою, то всі квіти потрібно гарненько полити на зиму, але зробити це слід ще до перших нічних заморозків. Після ж їх приходу можна замульчувати або підгорнути ґрунт на 10-20 см біля самої основи кущів.

У жовтні добігає кінця період цвітіння навіть найпізніших декоративних рослин, і основний обсяг осінніх робіт припадає саме на жовтень. У жовтні в квітнику обов'язково потрібно зробити наступне:

- підготувати лунки, в які навесні будуть висаджені квітучі чагарники і декоративні дерева;

- старі рослини деревно-чагарникових культур потрібно гарненько полити – взимку це вбереже їх від підмерзання;

- обрізати стебла багаторічних трав'янистих рослин, а з решти пагонів видалити все листя;

- збагатити ґрунт поживними речовинами, піджививши ділянку фосфорно-калійними мінеральними добривами;

- провести посадку деяких цибулинних культур, таких як тюльпани, гіацинти, нарциси і т.п.

Квітник у Вересні.

Ось і настав перший місяць осені — вересень. У квітнику з'явилась нова робота, яку потрібно встигнути виконати до перших заморозків. Насамперед слід вирішити чи мінятимете ви планування квітника. Багатолітники, якщо ви не ділили їх кілька років, уже виснажили ґрунт, цвітіння їх ослаблене. Необхідно якомога раніше розділити їх, а краще пересадити на інше — місце  це омолодить кущі.

У першій декаді вересня викопайте, розділіть і зразу ж, не допускаючи пересихання коренів, посадіть лілії. Настав час садіння цибулинних. На другий тиждень вересня саджаємо  дрібно-цибулинні рослини, у 20-х числах — нарциси, в кінці місяця — тюльпани.

Попередниками цибулинних можуть бути будь-які культури, крім самих цибулинних, бульбових та рослин родини пасльонових. По поверхні розкидайте мінеральні добрива (для садових та цибулинних рослин).

Цибулини нарцисів, тюльпанів та інших цибулинних помістіть на глибину, яка дорівнює рекомендовані глибині посадки. Тюльпани добре укорінюються при температурі ґрунту 9-10°С. Якщо їх раніше посадити у тепліший ґрунт, вони укоріняться погано і взимку можуть вимерзнути. Відстань між великими цибулинами має бути 10-12 см., а дрібні саджайте частіше — через 5-8 см. Щоб вберегти цибулини від гризунів, їх можна висадити у спеціальні пластикові контейнери. Під цибулини підсипте чистий річковий пісок шаром 2-3 см. і засипте їх піском до верхівки цибулини. Якщо ґрунт сухий, дрібно-цибулинні, нарциси і тюльпани після садіння слід полити. Робити це краще в спеціально викопані борозенки, котрі після поливу і всотування  води необхідно засипати. Посаджені цибулинні культури замульчуйте торфом чи компостом 4-5 см.

Півонії, флокси на початку місяця так само розділіть. Викопавши їх, гострим ножем розріжте кореневища на частини. Місця зрізів присипте товченим вугіллям — це убереже корені від загнивання, а рослини — від хвороб і шкідників.
Іриси, бадан, багатолітні айстри, седум, аконіт, примулу, астильбу можна відділити і пересадити чистиною куща, не викопуючи решту. Оголені місця можна присипати землею або гроєм. Якщо рослину пересаджено пізно, важливо захистити її від майбутніх морозів: укрити, присипати землею.

Саджання клематисів — одна з найважливіших робіт у саду і вересні. Не пошкодуйте сил і часу для капітальної підготовки ґрунту. Клематиси віддячать вам за це прекрасним і довголітнім цвітінням.

Для садіння нових багатолітників і тих, що ви відділили для пересаджування, приготуйте посадкові ями розміром 50х50х50 см. У землю, якою потім заправлятимете яму, внесіть органічні добрива (одне-два відра перегною чи компосту) і додайте склянку повного мінерального добрива. Саджаючи рослину, слідкуйте, аби її корені були засипані землею без добрив. Посадивши, добре полийте рослину.

Практично припиняємо поливати зимуючі в ґрунті багатолітники (айстри, іриси, клематиси, лілії, півонії та інші). Спушуємо землю під ними і мульчуємо ґрунт. У багатолітників які закінчили цвітіння, видаляємо стебла із відцвілими суцвіттями, а також відмерле листя.

Піклуємось про троянди: обгортаємо кущі торфом, змішаним навпіл з піском, аби захистити від заморозків нижню частину гілок. Інакше в корі цієї частини можуть з'явитися тріщинки, а в них проникнути шкідливі грибки. Крім того, можуть бути пошкоджені нижні,найцінніші бруньки, з котрих формують кущ наступного року. У сортів троянд зі слабкою морозостійкістю бажано вже не обрізувати відцвілі квіти, позаяк це стимулюватиме нове утворення бутонів, що для таких сортів не бажане — це погіршує підготовку троянд до зими.

У другій декаді місяця огортаємо жоржини на висоту 15-20 см. Це убереже їх від підмерзання у разі ранніх заморозків. У цей час рослини вже не поливають. Після перших нічних заморозків викопайте бульби жоржин, не очищаючи їх від землі, висушіть і приберіть у підвал. Узимку не забудьте кілька разів переглянути бульби і видалити гнилі частини.

У кінці місяця викопуємо відцвілі гладіолуси. Очищені і добре просушені цибулини кладемо на зберігання. Раз на кілька років треба ділити і пересаджувати дельфініум. Рання осінь — слушний час для цього. Видаліть секатором біля самої землі всю наземну частину квітів. Землю повсюдно прокультивуйте, спуште вилами на 10-15 см, одночасно внесіть органічні і мінеральні добрива.
Внесіть у дім виставлені на літо горщикові і діжкові квіти, попередньо вимивши їх і перевіривши, чи немає на рослинах шкідників.

Після літнього періоду спокою починають активно рости кали. Їх треба рясно поливати, слідкувати, аби на піддоні завжди була вода, позаяк у природних умовах вони ростуть на болоті. Підживлюють їх органічним чи повним мінеральним добривом. Великі екземпляри кал до заморозків пересаджують у суміш листяної землі, перегною, торфу і піску (у рівних частинах). Діток відділяють і поміщають у невеликий горщик із тією ж сумішшю. Пошкоджені місця присипають сіркою чи деревним вугіллям. Заносять горщики з калами в приміщення.

У кінці вересня пеларгонії, які цвіли в саду, необхідно забрати в приміщення. Виберіть кращі, на ваш погляд, екземпляри, котрі слугуватимуть маточниками, тобто рослинами, призначеними для перезимівлі і подальшого розмноження. Ті, котрі ростуть у горщиках, просто перенесіть у приміщення, а якщо вони росли в ящиках, вазонах чи в ґрунті, пересадіть їх у горщики діаметром і заввишки 15-17 см.  Перенесення в приміщення пеларгонії витримують болісно, тому не розміщуйте їх зразу в теплому місці. Листя швидко пожовтіє і засохне, а рослини можуть навіть загинути. Розмістіть їх на неопалюваній, але заскленій терасі з добрим освітленням і потримайте тижнів два-три. Після перебування у відкритому ґрунті оптимальна температура для них — 12...14°С і лише із настанням справжніх холодів переносьте пеларгонії в тепле приміщення.

Поступово зменшують полив гіпеаструмів (амарилісів), їх листя жовтіє і відмирає. Горщики із рослинами ставлять і прохолодне місце.

У цикламенів в останній час спостерігається період інтенсивного росту, масового утворення бутонів. Їх утримують на підвіконні поблизу скла, регулярно поливають через піддон.

Початок осені — слушний час для пересаджування орхідей. Сонцелюбні види із середини вересня можна ставити на найбільш освітлене місце, оскільки сонце у цей час уже не таке активне. Полив необхідно скоротити, щоб не спровокувати загнивання кореневої системи рослин. Для більшості орхідей треба скоротити і підживлення, аби вони готувались до періоду спокою.

Кактуси поступово припиняють ріст, тепер їх поливають значно рідше, утримують у світлому місці, а якщо немає заморозків — на балконі. Прохолодне осіннє повітря сприяє загартуванню та успішній перезимівлі цих рослин.

Бульби бегоній у кінці місяця кладемо на зимівлю в прохолодне темне місце.

Липень. Роботи в саду.

Поки ви насолоджуєтеся відпусткою, город продовжує працювати

Липень і серпень - найспекотніші місяці літа. Статистично, в липні і серпні однакова температура, однакова кількість опадів і практично однакова кількість сонячних годин.

Слід також зазначити, що липень - це час відпусток і подорожей. Таким чином, це час, коли городом трохи нехтують. Після гарної відпустки город потребує деякої турботи.

Вважається, що живопліт слід стригти в середині літа. Новим паросткам, які з'являтимуться після стрижки, необхідний час на загартування перед першими морозами. Недолік ранньої стрижки живоплоту полягає в тому, що цю операцію доведеться проводити два рази протягом сезону. Разом з тим, перевага ранньої стрижки живоплоту - в невеликій кількості обрізків, а також у тому, що після двох стрижок огорожа стане набагато густіша. З ботанічної точки зору, оптимальним було б почекати до липня. Інтенсивний ріст нових рослин сповільнюється тільки в кінці липня. Якщо Ви проведете стрижку живоплоту занадто рано, то видалите пагони, які сприяють пишному росту рослин. Занадто рання стрижка живоплоту означає ослаблення рослин. Разом з тим, низька жива огорожа може легко пережити ранню стрижку, в той час як висока більш вразлива.

Огорожі, які слід стригти в липні, включають в себе живоплоти з листяних дерев. Живі огорожі з туї, ялиці, тиса і модрини також можна стригти в липні, однак найбільш оптимальним строком є ​​квітень і серпень. Живоплоти з квіткових рослин проріджуються шляхом видалення найстаріших гілок. Занадто часта стрижка з часом призведе до оголення нижньої частині огорожі. Якщо таке трапиться, то стрижка повинна проводитися практично до самої нижньої частини, залишаючи пару гілок для вбирання поживних речовин.

У цей час квітковий бордюр виглядає просто чудово. Якщо липень буде сухим, Вам необхідно поливати квіткові клумби досить часто.

Ставок потребує додаткового заповненні. У літні місяці випаровування води відбувається дуже інтенсивно. Оптимальним було б здійснення додаткового наповнення ставка дощовою водою. У цей період бурхливо розвиваються водорості. Якщо Ви хочете позбутися від них, то важливо забезпечити оптимальний баланс між рослинами, рибою і кислотністю води, який не завжди змінюється в прямій залежності. Чим менше розмір ставка, тим складніше забезпечити цей оптимальний баланс. Скоротіть підгодівлю риб. У більшості ставків підгодівля риб раз на тиждень - більш ніж достатня.

У липні існує велика ймовірність зараження кущів троянд псевдо мучнистою росою, чорною плямистістю, іржею та іншими грибковими хворобами. Чим ближче між собою розташовані кущі, тим більше ступінь їх уразливості. Не забувайте їх добре поливати. В деякій мірі, регулярний полив є профілактичним заходом, що запобігає появі симптомів перерахованих вище хвороб. Якщо кущі все ж заразилися, то існує достатньо засобів екстреної допомоги (Фунгіциди).

У наступні за липнем місяці троянди вже не потребують добрив. Нові пагони повинні досягти зрілості перед настанням морозів. Якщо Ви внесете добрива, то кущі троянд продовжать процес формування нових пагонів. Лаванду і верес слід обрізати відразу ж після їх цвітіння. Ви можете отримати з обрізків живці для вирощування нових рослин. Зріжте свіжий пагін з головного стебла і видаліть листя в нижній частині. Висадіть держак глибоко в піщаному ґрунті і встановіть в теплому місці з трохи підвищеною вологістю.

Як і в червні, в липні траву необхідно удобрити з розрахунку 1 кг фосфату кальцію на 100 м²(Агреколь багатокомпонентне та швидкий ковровий ефект).

ХВОЙНІ РОСЛИНИ

Хвойні рослини все частіше стають домінуючим акцентом у ландшафті наших садиб. Переважно усі вони досить витривалі, але певні екземпляри з розмаїтої кількості видів та сортів усе-таки потребують ретельнішого догляду і більше уваги. Тому пропонуємо Вам десять основних заповідей їх вирощування.

1. НЕ САДІТЬ НАДТО ТІСНО. Більшість хвойних росте досить швидко, пощо згодом вони можуть заважати одне одному, запрівати. Ретельно продумайте композицію, враховуючи габарити конкретної рослини на перспективу. Інакше з часом може виникнути потреба пересадити її.
2. НЕ САДІТЬ СЛАНКІ ХВОЙНИКИ НА ГАЗОНІ. Безперечно, це гарно, але зовсім не практично з огляду на догляд за газоном: сланкі пагони заважатимуть косити траву.
3. НЕ САДІТЬ ПІД ЛИСТЯНИМИ ДЕРЕВАМИ. Опале восени листя, потрапивши у крону хвойника, призводить до випрівання хвої.
4. НЕ ПОСПІШАЙТЕ З ПЕРЕСАДКОЮ — ГОТУЙТЕ РОСЛИНУ ЗАЗДАЛЕГІДЬ. Хвойники ліпше переносять пересадку із комом землі довкола коріння, тому приблизно за 6-12 місяців обкопайте рослину (зазвичай, для осінньої пересадки обкопуємо навесні, а для весняної — влітку попереднього року).
5. НЕ ЗЛОВЖИВАЙТЕ КОМПОСТОМ. Компост дорогий — ліпше використовувати його під овочі. Хвойні у цьому плані невибагливі. У разі чого, підгодуйте їх спеціальними мінеральними добривами. Категорично заборонено давати свіжий гній (можна дати у малих кількостях такий, що зо два роки перепрів, але робити це потрібно обережно, а ліпше взагалі утриматись).
6. НЕ ДОПУСКАЙТЕ КОТІВ ТА СОБАК. Їдка сеча цих тварин згубна для хвої та молодих пагонів — з'являються темно-бурі плями, а згодом рослина може повністю загинути.
7. НЕ ЛИЙТЕ ДАРЕМНО ВОДУ. Хвойники — рослини посухостійкі і самі здатні взяти собі необхідну кількість води корінням. Надлишок вологи небезпечний взимку: коріння, яке не здатне дихати, відмирає. Тому хвойники ліпше зимують на пухких з хорошою аерацією місцях, ніж на важких і вологих глинах.
8. НЕ ЗАБУВАЙТЕ ЗВ'ЯЗУВАТИ НА ЗИМУ. Сорти з компактною, кулястою чи колоноподібною кроною можуть бути розвалені важким мокрим снігом, після чого доволі складно відновити їхню декоративність.
9. ПРОВОДЬТЕ ПРОФІЛАКТИЧНІ ОБРОБКИ ПРОТИ ШКІДНИКІВ ТА ХВОРОБ. Деякі сорти і види досить вразливі, а профілактику провести легше, ніж потім повернути назад декоративний вигляд після лікування.
10. НЕ ДОПУСКАЙТЕ СОНЯЧНИХ ОПІКІВ НАВЕСНІ. Деякі види і сорти страждають від яскравих весняних сонячних променів, які особливо небезпечні, коли відбиваються від снігу. Тому якщо такі екземпляри ростуть не у тіні, зробіть їм штучне притінення.

Живопліт

Живопліт — важливий елемент ландшафту, естетичний і практичний. Формувати такий зелений парканчик можна як із листяних, так і з хвойних рослин. Для створення правильного живоплоту варто узяти молоді рослинки одного віку, починаючи формувати їх від самого початку, вирівнюючи по висоті.

Листяні кущі для цієї справи можна розділити на три групи. Перша — ті, що дають довгі річні прирости, але які слабо галузяться (дерен, клен татарський, глід, барбарис оттавський). Спочатку молоді кущі підтинають на висоті 15 см від основи, а прирости укорочують двічі на рік: навесні — на половину, влітку — ще на треть. Інша група має довгі і добре розгалужені прирости (бірючина, жимолость кущова, більшість барбарисів, кизильники, сніжноягідник).

Першою стрижкою кущі укорочують на третину, і так чинять кожної весни. Є кущі, які фактично не потребують обрізки, позаяк ростуть повільно ( самшит, карликові барбариси, магонія). Стрижуть їх, просто аби надати правильної форми. До речі, з магонії та самшита (бушпан) Ви матимете вічнозелений листяний живопліт. Формуючи живопліт з листяних, можна також експериментувати з кольорами, посадивши у ряд рослини одного виду, але сортів з різним кольором листя (наприклад, пахироплідники червоного і жовтого забарвлення).

Якщо Ви бажаєте створити паркан із хвойників, то варіантів теж придостатньо. Для високих

ідеально підійдуть туї (Смарагд, Брабант, Колумна, Курнік, Ауреоспіката тощо), кипарисовики (Колумнаріс Гляука, Івон, Ельвудії тощо) та ялівці (Блюерроу, Скайрокет, Гіберніка, Спартан, Обеліск тощо) колоноподібної чи ширококонічної форми. Також зустрічаються колоновидні форми ялин (Іселі Фастігіата) та сосен (Грін Тауер). Середні та низькі живоплотики можна формувати з кущових туй ( Рейнгольд, Глобоза, Хозері, Даніка тощо), яким можна надавати ідеальної кулястої форми, ялини канадської сорту Коніка, кущових ялівців (більшість сортів). Використовуючи хвойники, також можна гратися з кольорами — яскраво-зеленим, жовтим та сизо-блакитним.

Обрізають їх, як і листяні, як правило, навесні перед вегетацією, повторно підформовуючи ще раз у середині-кінці червня. Не варто обрізати хвойники перед зимою — підсохлі місця зрізу виглядатимуть не надто естетично. А от у весняний період вони швидко перекриваються молодим приростом. Відстань між рослинами у ряді дається з урахуванням того, потрібен Вам повністю зашитий паркан чи допустимі проміжки, а також габаритами рослина на перспективу. Скажімо, якщо для щільного живоплоту зі Смарагду між окремими екземплярами дають близько 60см, бо сорт не розростається надто широко, то між Брабантами можна відступити навіть метр.

Гліцинія

Однією з найпрекрасніших ліан можна назвати вістерію ( по-іншому її називають ГЛІЦИНІЄЮ). з м'яким кліматом, але адаптується і у нас, витримуючи короткочасні морози до — 20⁰ С. Все ж бажано садити цю рослину у місце сонячне, захищене від протягів, у родючий, заправлений торфом ґрунт (якщо земля надто ущільнена, для покращення її якості додайте з торфом і піску, і пам'ятайте, що вапна гліцинія не любить — тоді у неї починається хлороз). Вістерія — ліана дуже потужна, тому без сильної опори їй не обійтися, позаяк в іншому випадку вона може задушити сама себе. Вважайте і на те, що вона може понищити черепицю чи штукатурку Вашого будинку. Переважно культивується вона у регіонах

Якщо весна рання і тепла, вістерія може почати квітнути уже в кінці квітня, але зазвичай період цвітіння — це травень-червень. У цей час з ліани звисають донизу пахучі пишні білі, рожеві чи бузкові кетяги квітів (вістерія — рослина з бобових, тому й квіти має характерні для родини). Протягом літа рослина закладає квіткові пуп'янки на наступний рік, тому у цей час потребує хорошого поливу, а за сприятливих умов може зацвісти і повторно у серпні, правда, не так рясно. Причиною нецвітіння найчастіше буває передозування азотними добрива та нестача світла. Оскільки квітне вістерія на старих пагонах є спосіб зробити квітування наступного року ряснішим : крім того, що ліану підстригають одразу після цвітіння, у липні молодий приріст вкорочують до 15 см.

Найпопулярнішими видами вістерії, що вирощуються у нас є ВІСТЕРІЯ КИТАЙСЬКА та ВІСТЕРІЯ РЯСНОКВІТУЧА (ЯПОНСЬКА). Перша розростається вдвічі сильніше (до 25м) і квітне раніше. Японська ж гліцинія менш агресивна у рості (8-10м) і квітне на 2-3 тижні пізніше, але вона більш витривала і декоративніша ( суцвіття можуть досягати 50см у довжину). При чому, якщо вирощувати рослину з насіння, китайська вістерія починає квітнути з 3 року, а її родичка — у 10-літньому віці.

Як і у більшісті бобових, у гліцинії листя, кора і особливо плоди та насіння містять отруйні речовини, що викликають нудоту та розлади шлунку. Тому не варто садити ліану біля водойм — це може бути небезпечно для риб.

Любителі рослини вирощують її не лише як вуличну рослину. Вістерію можа тримати у кадці, формувати її, як деревце, на штамбі або у вигляді бонсая.

Підбір рослин в залежності від типу ґрунту

Ми вже розповідали Вам про різні типи ґрунтів. Тепер кілька порад щодо того, які рослини на якому ґрунті краще посадити. А також візьмемо до уваги й інші чинники (освітлення, кислотність).

РОСЛИНИ ДЛЯ ПІЩАНИХ ҐРУНТІВ.

Піски (на пустирях, сосняках, річкових наносах) дуже бідні на поживні речовини, часто з підвищеною кислотністю. Вони сильно пересихають влітку і глибше промерзають зимою. Щоб розкислити їх варто провести вапнування. Аби довше зберігати в них вологу, вдайтеся до мульчування. Покращуйте органікою їх структуру. Проте є певні рослини, які пречудово почувають себе у такому середовищі без зайвих затрат Ваших сил. Серед них: айва, аморфа, чорноплідна горобина, барбарис, бузина звичайна, деревоподібна гортензія, різні види верби, ірга, кизильник блискучий, клен татарський, кольквіція, ліщина, лох, обліпиха, ракитник, скумпія, сніжноягідник, тамарікс, жасмин.

РОСЛИНИ ДЛЯ ЗАБОЛОЧЕНИХ МІСЦЬ.

У таких місцях надмір вологи відчутний не лише при дощовій погоді, а для більшості рослин такі умови несприятливі, навіть згубні. Ґрунти тут бідні на кисень, тому жити можуть лише добре пристосовані екземпляри: чорноплідна горобина, береза, дерен білий, верба, ірга, калина звичайна, журавлина, вільха, чорна смородина, спірея вонгута.

РОСЛИНИ ДЛЯ ГЛИНИСТИХ ҐРУНТІВ.

Глина добре утримує вологу та поживні речовини, тому якщо її обробити належним чином, розпушити, додати пісок, добре дренувати, то на ділянці з такою землею комфортно буде будь-яким декоративним чагарникам та деревам.

РОСЛИНИ ДЛЯ ТІНІ.

Затінені ділянки садиби теж можна непогано задекорувати. Тут Вам у пригоді стануть арілія, бересклет, вовче лико, вічнозелені жимолості, калина, керрія, клен, ліщина, магонія падуболиста, падуб, самшит, сніжноягідник, стефанандра, жасмин, кизильники, гортензії тощо.

РОСЛИНИ ДЛЯ КИСЛОГО ҐРУНТУ.

Трапляється, що дехто отримує земельну ділянку на місці висушених боліт. Земля тут має підвищену кислотність і не усім рослинам це до вподоби. Але це не привід сумувати, адже можна створити оригінальний вересковий сад, позаяк саме верескові люблять низький рівень рН ґрунту. Крім вересків, рододендронів, азалій, андромеди, еріки, можете посадити і гортензію, карликову березу, хвойники, падуб, чорниці.