КРОКУСИ ВОСЕНИ?

Природою влаштовано так, що кожна рослина має свою пору. Закономірно вважати, що барвисті крокуси, як і підсніжники, є неодмінним атрибутом весни. Але, напевно, багатьом з вас доводилось зустрічати їх і на осінніх клумбах. Чи ж не трапився якийсь збій у порах року?

Якщо Ви уважні, то помітили, що крокус восени має набагато більшу квітку, ніж напровесні. Справа в тому, що це власне і не є весняна квіточка, що вирішила ще трохи потішитись бабиним літом. Це КОЛХІКУМ - ПІЗНЬОЦВІТ ОСІННІЙ (або ж у народі осінній крокус, собача цибуля, чортів хліб, луговий шафран тощо).

Світло-лілові квіти колхікума з'являються на бічних пагонах цибулини і розпускаються у вересні. До наступної весни з бічних пагонів утворюються нові цибулинки, а стара за цей час відмирає. Рослина надає перевагу вологим і поживним ґрунтам, росте на сонячних або напівтінистих місцях. Окрім диких видів, існують сорти з махровими рожевими ( Waterlily ) та білими ( 'Album Flora Plena' ) квітами.

Під час цвітіння видно лишень квіти. Листки, що схожі на листя тюльпана, утворюються навесні. Їх дуже легко сплутати із черемшею, що доволі небезпечно, позаяк рослина містить алкалоїд колхіцид, який навіть у незначних дозах може спричинити смерть. Попри це рослина використовується у гомеопатії, але самолікуванням займатися не слід. Препарати колхікума помічні при гострих нападах подагри та для лікування суглобового ревматизму. Застосовується також при запальних процесах у шлунку та кишківнику, невралгіях, порушенні кровообігу, кашлі тощо.

Побічні дії. Позаяк рослина містить колхіцин в усіх своїх частинах (навіть у квітках), при зривання його дітьми, які часто беруть квіти в рот, можуть трапитися небезпечні отруєння. А оскільки це стає помітним лише за кілька годин, коли отрута вже проникне в кров, перша допомога повинна бути надана якомога швидше. Ознаки отруєння: сильна блювота, яка не припиняється після звільнення шлунку, з жовчю та шлункової слизом. Велика спрага, що супроводжується нудотою; пронос з коліками і надзвичайно поганим запахом. Пульс спочатку сповільнюється, але потім прискорюється до 150 ударів на хвилину і більше, майже не прощупується. Обличчя стає блідим, губи синіють, кінчик носа також набуває синього кольору. Шкіра покривається слизом; починаються судоми. Нарешті, з'являються ознаки паралічу. Необхідно якомога швидше звернутися до лікарні, тому що тільки там може бути надана реальна допомога.