ЯК ЗМУСИТИ ЦИТРУСОВІ ПЛОДОНОСИТИ ШВИДШЕ

Багато хто мріє перетворити своє підвіконня на справжній сад: не просто естетично його прикасити, а ще й мати якусь споживчу користь. Тому часто любителі рослин обзаводяться цитрусовими. Нерідко у землю висаджують кісточки з'їджених лимонів, апельсинів тощо, по чому починаються довгі-предовгі чекання перших плодів,як правило, безрезультатні.

Але ж як таки досягти свого?

Пам'ятайте, що насіння цитрусових швидко втрачає свою схожіть, тому варто посадити кісточку одразу після вилучення її з плоду. Розмноження насінням хороше тим, що рослиннка одразу звикатиме до середовища, у якому розвиватиметься надалі. Для посадки можна використати спеціальний субстрат для цитрусових, що продається у садових центрах, або звичайну хорошу землю, поливаючи яку, у воду можна додавати трохи лимонного соку, позаяк цитрусові люблять легке підкислення.

Запорука плодоношення — це сприятливі умови розвитку та здоров'я рослини. Таким чином вона може вже на четвертий рік закласти квіткові бруньки. Щоб стимулювати цей процес потрібно надати Вашому цитрусу тропічних умов протягом цілого року: регулярно обприскувати рослину, підливати літеплою водою, забезпечити 12-годинний світловий день.

Існують і радикальні методи, які проте можуть і загубити рослинку: цитрусові створюють критичні умови, у яких він просто мусить дати плід, аби продовжити свій рід. Але вдаються і до такого. Перший варіант — це перетиснути дротиком або перегнути пагони, внаслідок чого порушується живлення рослини. Також можна дещо засушити деревце: не підливати його, аж поки воно не скине листя, а тоді раптово створити йому тропіки. Та знову ж таки нагадуємо Вам про пильність, щоб не вбити рослинку.

Більш складніший, але доволі ефективний спосіб — це щеплення: до вирощеного з кісточки лимона прищеплюють галузку рослини, яка вже років зо три плодоносить. При новому цвітінні прищепа стимулюватиме і закладання пуп'янків у підщепи. 

СТРОКАТЕ ПІДВІКОННЯ

Ми звикли називати рослинний світ зеленим. Але нерідко підвіконня любителів рослин просто вибухають різноманітними кольорами їхніх мешканців. У чому ж причина такої рослинної строкатості?

У тканинах будь-якої живої рослини постійно міститься кілька пігментів, основним з яких є ХЛОРОФІЛ, що визначає основне забарвлення листків. Але є ще і АНТОЦІАН, що активно поглинає зелені промені і відбиває червоні. Пігмент КСАНТОЗИН поглинає усі промені, окрім жовтих, а КАРОТИН відбиває цілу групу променів і видається нам помаранчевим. Пігмент БЕТУЛІН надає волокнам рослин білого забарвлення, але зустрічається він лише у берези і забарвлює не листя, а її кору.

Усі додаткові пігменти листя можна побачити лише після розпаду хлорофілу, особливо восени або коли листок старіє. Наприклад, строкате листя усім відомого КРОТОНА по суті є мертвим і користі рослині не дає жодної (селекціонери просто відібрали екземпляри, що можуть довго зберігати на собі це ніби й уже не потрібні, але дуже красиві листки).

Інколи листочки вазонків, які стоять на надто освітленому місці, набувають червонуватого відтінку, ніби засмагають. Але, коли засмагаємо ми, в нашій шкірі виробляється пігмент МЕЛАНІН, що захищає нас від впливу ультрафіолету, а в рослинах нічого подібного не відбувається: просто руйнується хлорофіл і антоціан стає помітним. Такий процес має тати сигналом тривоги — порятуйте рослинку від надлишку сонця.

От деякі кактуси від надміру світла набувають сизуватого забарвлення. Але це не прояви пігментації — просто рослина утворює захисний восковий наліт, що добре відбиває усі промені, але блакитні особливо добре.

МОРОЗНИК

Навіть у нас побачити, як пробиваються квіти з-під снігу цілком реально. І не обов´язково для цього чекати весняних підсніжників та пролісок. У вашому саді може оселитись ще один "нордичний"мешканець. МОРОЗНИК. Рослинка ця поширена у Європі, особливо у Середземномор'ї, на Балканах та у малій Азії, де росте переважно у тінистих гірських місцевостях. Шкірянисте пальчасте листя вічнозелене, квіти (білі, зеленкуваті чи пурпурові) розпускаються від середини зими, ранньою весною, дещо нагадують анемони. Кореневища ж деяких видів містять алкалоїди, що використовуються у медицині як серцестимулятори. Вцілому рослинка отруйна.

У садівництві зазвичай використовують морозники східний (helleborus orientalis) та його гібридні форми, чорний (h. niger) — різдвяна троянда, та смердючий (h.foetidus) — найхолодовитриваліший. Схрещування морозника східного з деякими иншими видами розширило діапазон кольорів до сірого, майже чорного, насичено-червоного, сливового, а також з'явилися сорти з махровими квітами.

Уже згадано, що морозник полюбляє тінь, тому зважайте на це обираючи місце посадки, позаяк рослина дуже погано перносить яскраве сонячне світло. До ґрунту також існують свої вимоги: по-перше, він має бути помірно зволоженим, бо застій вологи спричинить загнивання коренів (тому подбайте при потребі про дренаж і підливайте свої морозники лише за посушливої погоди); по-друге, любить рослина субстрат з хорошим вмістом перегною і особливо вапна (якщо останнього бракує, морозник слабне і вражається грибком, що спричиняє появу чорної плямистости на листках). Квітне рослина протягом 30-35 днів, й не боїться морозу до -5° С.

Пам'ятайте й про те, що морозник дуже повільно росте: у рік він підтягується лишень на кілька сантиметрів ( сам кущ з часом сягає 30-60см, залежно від виду) і випускає 1-2 нових листочки. Молоденька рослина зазвичай починає квітнути на 4-5 рік після висадки, тому наберіться терпіння. А на одному місці може нормально розвиватись і квітнути близько 50 років. До речі, якщо Ви викопаєте Вашу рослину у вересні, пересадите її у горщик й поставите у холодне місце, на різдво Ви можете отримати чудовий живий букет!

 А на ГалСаді розпочинається весняний сезон! Рослинки після холодної зими виносять на сонечко і незабаром ви зможете себе тішити гарним зеленим садом