ЗИМІВЛЯ ДЕКОРАТИВНИХ РОСЛИН

Зима тільки розпочалась, і ще не було страшних морозів, тому, якщо Ви не встигли ще утеплити і підготувати до зимівлі рослини на своїй ділянці, ще не пізно це зробити.

Перед усім визначіться, які саме рослини потребують теплого зимового одягу. У наших широтах приодягти можна рододендрони та вічнозелені азалії, штамбові троянди (обов'язково!!!), лавровишні, молоді саджанці вістерій (гліцинія), магнолій, гібіскусів, піраканти, тюльпанових дерев, павловнії, деякі види дернів (супротивний, квітучий та китайський) тощо, а також деякі види хвойних рослин: певні сорти кипарисовиків (особливо молодняк), сциадопітіс (парасолькова сосна), ялиця іспанська тощо. Для цього найкраще викристовувати зимове агроволокно (біле!!!), яке можна придбати у будь-якому садовому центрі, - воно відбиває сонячне проміння і пропускає повітря, тому рослина не париться. Ні в якому разі не використовуйте темних і синтетичних матеріалів!!! Деякі клієти нашого центру часом дивуються, чому погано перезимувала їхня рослина, адже вони її ретельно вкрили поліетиленом. Отож, думайте!

Певні вічнозелені листяні рослини потребують захисту навіть не стільки від морозу, скільки від сонячних опіків (особливо наприкінці зими). Тому, якщо Ви не подбали ще при посадці про затише (без протягів) і притінене мысце для цих екземплярів, створіть для них тимчасовий затінок на період зими. Окрім рослин-мерзлюків, це стосується і канадських ялинок, тисів, декоративних форм смереки, певних кипарисовиків тощо, які, попри те що доволі морозостійкі, таки бояться палючого сонця. Захисний тент варто розмістити зі східно-південної сторони, яка власне і обгорає. Можна також скористатись хвойним лапником.

Для рослин, що мають поверхневу кореневу систему (магнолія, рододендрон тощо), доцільним буде її мульчування (тирсою, торфом, листям). замульчувати варто і місця, де у Вас посаджені багаторічники, що не надто стійкі супроти морозу.

Що сосується хвойників колоновидної чи кулясної форми, деревець з розкидистим гіллям, їх бажано зв'язати, аби під вагою важкого снігу вони не втратили своєї форми чи не поламали пагонів, що на тривалий час зіпсує їхню декоративність.

Якщо Ви маєте ділянку з плодовими рослинами (і не тільки) далеко від дому, не забудьте захистити стовбури дерев та пагони кущів від зайців та мишей. Використовуйте для цього спеціальні сітки, обв'язуйте лапником, мішковиною тощо.

ГІНКГО - РОСЛИННИЙ ДИНОЗАВР

Сьогодні гінкго дволопатеве (Ginkgo biloba) є єдиним представником роду, родини й класу, що належить до великої групи голонасінних, які з'явилися ще за часів палеозойської ери (250 млн років тому), і вважається перехідною ланкою між хвойними та листяними рослинами. Це загадкове дерево відкрив у 1690 році у японському місті Наґасакі лікар з голандського посольства Енгельберт Кампфер: він дав йому назву ГІНКГО, що у перекладі означає СРІБНИЙ ПЛІД.

Гінкго може сягати у висоту 40м і жити до 2000 років. У європі воно з'явилося у 1727 р.і відтоді стало популярним в озелененні парків. Рослина має чоловічий та жіночий екземпляри: у гінкго-чоловіка крона більш витягнута, а у жінки- крислатіша. Цікаве своєю формою листя нагадує віяло або риб'ячий хвіст, має яскраво-зелене забарвлення ( є сорти зі строкатими і гафрованими листочками), а восени стає золотаво-жовтим.

Гінкго зовсім невибагливе: світолюб, але може рости і у затінку, не потребує родючої землі, витримує сильні морози (-35°).

Якщо поряд посадити чоловіче та жіноче дерево, можна дочекатися і плодів. Правда, ці бурштиново-сріблясті, схожі на аличу плодики мають доволі неприємний запах. Не зважаючи на це, їх використовують для приготування страв китайської та японської традиційної кухні: перед приготуванням їх вимочують у солоній воді, а потім смажать. Таку страву вважають справжніми ласощами. Плоди гінкго містять велику кількість крохмалю, білків, жирів та інших корисних елементів.

Насіння та листя рослини широко застосовуються сьогодні у медицині. Китайські лікарі протягом тисячоліть лікували листям дерева отікання, лихоманку, астму, судинні захворювання. Гінкго — єдина рослина, що містить у собі речовини, які зміцнюють стінки кровоносних судин. Саме тому препарати гінкго покращують кровозабезпечення організму, поліпшують пам'ять, позитивно впливаючи на судини головного мозку. Цілюще листя зі своєї рослини можна збирати і заварювати як чай.

ДЕСЯТЬ ЗАПОВІДЕЙ ЛЮБИТЕЛЯМ ХВОЙНИКІВ

Хвойні рослини все частіше стають домінуючим акцентом у ландшафті наших садиб. Переважно усі вони досить витривалі, але певні екземпляри з розмаїтої кількості видів та сортів усе-таки потребують ретельнішого догляду і більше уваги. Тому пропонуємо Вам десять основних заповідей їх вирощування.

1. НЕ САДІТЬ НАДТО ТІСНО. Більшість хвойних росте досить швидко, пощо згодом вони можуть заважати одне одному, запрівати. Ретельно продумайте композицію, враховуючи габарити конкретної рослини на перспективу. Інакше з часом може виникнути потреба пересадити її.
2. НЕ САДІТЬ СЛАНКІ ХВОЙНИКИ НА ГАЗОНІ. Безперечно, це гарно, але зовсім не практично з огляду на догляд за газоном: сланкі пагони заважатимуть косити траву.
3. НЕ САДІТЬ ПІД ЛИСТЯНИМИ ДЕРЕВАМИ. Опале восени листя, потрапивши у крону хвойника, призводить до випрівання хвої.
4. НЕ ПОСПІШАЙТЕ З ПЕРЕСАДКОЮ — ГОТУЙТЕ РОСЛИНУ ЗАЗДАЛЕГІДЬ. Хвойники ліше переносять пересадку із комом землі довкола коріння, тому приблизно за 6-12 місяців обкопайте рослину (зазвичай, для осінньої пересадки обкопуємо навесні, а для весняної — влітку попереднього року).
5. НЕЗЛОВЖИВАЙТЕ КОМПОСТОМ. Компост дорогий — ліпше використовувати його під овочі. Хвойні у цьому плані невибагливі. У разі чого, підгодуйте їх спеціальними мінеральними добривами. Категорично заборонено давати свіжий гній (можна дати у малих кількостях такий, що зо два роки перепрів, але робити це потрібно обережно, а ліпше взагалі утриматись).
6. НЕ ДОПУСКАЙТЕ КОТІВ ТА СОБАК. Їдка сеча цих тварин згубна для хвої та молодих пагонів — з'являються темно-бурі плями, а згодом рослина може повністю загинути.
7. НЕ ЛИЙТЕ ДАРЕМНО ВОДУ. Хвойники — рослини посухостійкі і самі здатні взяти собі необхідну кількість води корінням. Надлишок вологи небезпечний взимку: коріння, яке не здатне дихати, відмирає. Тому хвойники ліпше зимують на пухких з хорошою аерацією місцях, ніж на важких і вологих глинах.
8. НЕ ЗАБУВАЙТЕ ЗВ'ЯЗУВАТИ НА ЗИМУ. Сорти з компактною, кулястою чи колоноподібною кроною можуть бути розвалені важким мокрим снігом, після чого доволі складно відновити їхню декоративність.
9. ПРОВОДЬТЕ ПРОФІЛАКТИЧНІ ОБРОБКИ ПРОТИ ШКІДНИКІВ ТА ХВОРІБ. Деякі сорти і види досить вразливі, а профілактику провести легше, ніж потім повернути назад декоративний вигляд після лікування.
10. НЕ ДОПУСКАЙТЕ СОНЯЧНИХ ОПІКІВ НАВЕСНІ. Деякі види і сорти страждають від яскравих весняних сонячних променів, які особливо небезпечні, коли відбиваються від снігу. Тому якщо такі екземпляри ростуть не у тіні, зробіть їм штучне притінення.

САДИМО ОЗИМИЙ ЧАСНИК

Якщо ви і восени не можете відірватись від рідного городу, пропонуємо Вам ще одну корисну справу. У другій половині жовтня можна посадити озимий часник. Досвідчені господарі стараються встигнути це зробити до початку листопада, аби часникові зубці устигли пустити корінчики до перших тривалих приморозків, що забезпечить хороший врожай наступного року.

Насіння, щоби не засохло, заготовляють безпосередньо перпед висадкою, для чого беруть лише здорове насіння. Візьміть велику часникову голівку, розділіть її, вибравши найбільші зубці (з великого насіння виросте велика голівка). Голівка має бути твердою. Огляньте також її денце - там полюбляють збиратися шкідники: тож якщо на денці тріщинка, очевидно часник уражений. Зубці мають бути білими, рожево-білими або кремово-білими. Якщо Ви помітили на них жовті смуги, це ознак непридатності насіннєвого матеріалу.

Насіннєві зубці кладуть у ямки глибиною 8 см, на відстані приблизно 6-10 см. Загортаючи часник, гробіть над місцем висадки земляний горбок, аби мороз не завдав йому шкоди. З цією метою можна вдатись і до мульчування торфом, соломою або листям. Обираючи місце під озимий часник, пам'ятайте, що він не любить важкого ґрунту та піщаного. Грядку перед садінням потрібно підживити перегноєм та посипати попелом, позаяк часник дуже полюбляє калій. Під часникову озимину найкраще використати ділянки, на яких влітку росли огірки та гарбузи. А от від місць з-під картоплі, цибулі та капусти варто утриматись, оскільки існує загроза різноманітних захворювань.

ЗИМІВЛЯ ГЛАДІОЛУСІВ

Не усі квіти на наших клумбах можуть без проблем зимувати у відкритому ґрунті. Стосується це і гладіолусів. Тому необхідно знати, як правильно зберегти їх до наступної весни.
У першій половині жовтня ми викопуємо гладіолуси. Не чекайте, що у рослин пожовкне чи всохне листя: гладіолуси лишаються зеленими до морозів, а жовтіюче листя – це ознака захворювання чи пошкодження бульбоцибулини. Найкраще це зробити у сухий сонячний день: підкопуємо лопатою, струшуємо землю, обрізуємо стебла на висоті 10-15 см та промиваємо у воді. Спекотного літа висока вірогідність зараження бульбо-цибулин трипсами, тому для лікування, та й у профілактичних цілях, занурюємо гладіолуси у розчин інсектициду (1,5 г на 1 л води) — децис, карате тощо. Якщо Ви помітите, що шкідники розвелись під час зберігання, обробіть рослинки повторно просушіть і зберігайте далі у таких же умовах.
 
Бульбоцибулини гладіолусів уражають деякі хвороби: фузаріоз, сіра, суха і тверда гниль. Для того, щоб вберегти бульбо-цибулини від хворіб, за тиждень до викопування пролийте їх настоєм марганцівки (3-5 г на 10 л води на 1 кв. м) або часнику (300 г на 10 л води). Викопані бульбоцибулини можна обробити препаратом «Максим» або фундазолом тощо.

Після ванни вкладіть їх у ящики з сітчастим дном або корзини та просушіть у закритому приміщенні при температурі 20-25 градусів С три-чотири тижні.

Висушені та очищені від старих бульбоцибулин, коренів і діток бульбо-цибулини зберігають у марлевих мішечках, коробках, ящиках при температурі +4-6 градусів С та вологості повітря не вище 70%. Невелику кількість бульбо-цибулин можна зберігати в картонних коробках на підвіконні, близько до віконного скла, відсуваючи під час сильних морозів, у прохолодному сухому місці в коридорі чи біля балконних дверей або у холодильнику  (відсік для овочів-фруктів) в паперових пакетах. Під час зберігання треба час від часу переглядати бульбо-цибулини, відбраковувати хворі.

ГОТУЄМО ГАЗОН ДО ЗИМИ

Осінній догляд за газоном не така вже й проста справа. Особливо після надто спекотного, стресового для трави літа. Адже лише дилетанти вірять, що трава росте сама по собі і догляд за нею не потрібен. А красива галявинка потребує серйозної і грамотної турботи. Газон — це не город із однорічними рослинами (зібрав урожай — і забув до весни), а вимоглива багаторічна культура.

Починаючи осінні роботи на гозоні, озбройтесь металічними граблями і зробіть прочісування ділянки: повичісуйте усю повсть — за літо її назбирується дуже багато. Обов'язково проведіть аерацію ґрунту. У періоди посухи ґрунт ущільнюється, особливо у місцях, де ви часто прогулюєтесь. Коренева система трави задихається. Тому попроколюйте землю вилами або спеціальним інструментом — виконуйте це доволі ретельно: дайте травичці достатньо повітря!

Памятайте, що восени ми продовжуємо поливати газон, якщо випала недостатня кількість дощів, і ґрунт зволожився не дуже глибоко. Відомо, що у багаторічних злаків відносно глибока коренева система ( шар землі, що займає коріння, складає близько 25см ). Тому легенько копніть на таку глибину, аби перевірити, наскільки суха земля. У разі нестачі вологи доряче полийте газон на всю глибину. Потім підгодуйте травичку осіннім добривом, що не містить азоту, і знову полийте. Таким чином Ви забезпечите своєму газонові хорошу зимівлю.

Не завадить і використання добре перепрілого компосту: перед застосуванням дорбе його пересійте, а далі розсипте рівномірно по газону тонким шаром. Головне, аби органіка була без домішшок насіння бур'янів.

З посівом же нової трави ліпше зачекати до весни. Для нормальної зимівлі потрібно як мінімум 40 доволі теплих безморозних днів від моменту, коли травичка зійшла. Ліше простонеглибоко прокопайте залисини, додаючи перепрілої органіки, розрівняйте граблями, а навесні уже почнете бузпосередній ремонт газону.

КРОКУСИ ВОСЕНИ?

Природою влаштовано так, що кожна рослина має свою пору. Закономірно вважати, що барвисті крокуси, як і підсніжники, є неодмінним атрибутом весни. Але, напевно, багатьом з вас доводилось зустрічати їх і на осінніх клумбах. Чи ж не трапився якийсь збій у порах року?

Якщо Ви уважні, то помітили, що крокус восени має набагато більшу квітку, ніж напровесні. Справа в тому, що це власне і не є весняна квіточка, що вирішила ще трохи потішитись бабиним літом. Це КОЛХІКУМ - ПІЗНЬОЦВІТ ОСІННІЙ (або ж у народі осінній крокус, собача цибуля, чортів хліб, луговий шафран тощо).

Світло-лілові квіти колхікума з'являються на бічних пагонах цибулини і розпускаються у вересні. До наступної весни з бічних пагонів утворюються нові цибулинки, а стара за цей час відмирає. Рослина надає перевагу вологим і поживним ґрунтам, росте на сонячних або напівтінистих місцях. Окрім диких видів, існують сорти з махровими рожевими ( Waterlily ) та білими ( 'Album Flora Plena' ) квітами.

Під час цвітіння видно лишень квіти. Листки, що схожі на листя тюльпана, утворюються навесні. Їх дуже легко сплутати із черемшею, що доволі небезпечно, позаяк рослина містить алкалоїд колхіцид, який навіть у незначних дозах може спричинити смерть. Попри це рослина використовується у гомеопатії, але самолікуванням займатися не слід. Препарати колхікума помічні при гострих нападах подагри та для лікування суглобового ревматизму. Застосовується також при запальних процесах у шлунку та кишківнику, невралгіях, порушенні кровообігу, кашлі тощо.

Побічні дії. Позаяк рослина містить колхіцин в усіх своїх частинах (навіть у квітках), при зривання його дітьми, які часто беруть квіти в рот, можуть трапитися небезпечні отруєння. А оскільки це стає помітним лише за кілька годин, коли отрута вже проникне в кров, перша допомога повинна бути надана якомога швидше. Ознаки отруєння: сильна блювота, яка не припиняється після звільнення шлунку, з жовчю та шлункової слизом. Велика спрага, що супроводжується нудотою; пронос з коліками і надзвичайно поганим запахом. Пульс спочатку сповільнюється, але потім прискорюється до 150 ударів на хвилину і більше, майже не прощупується. Обличчя стає блідим, губи синіють, кінчик носа також набуває синього кольору. Шкіра покривається слизом; починаються судоми. Нарешті, з'являються ознаки паралічу. Необхідно якомога швидше звернутися до лікарні, тому що тільки там може бути надана реальна допомога.

ЯК КРАЩЕ ЗБЕРЕГТИ ВРОЖАЙ

Осінь завжди називали щедрою порою - це своєрідний підсумок господарського року, час винагороди за любов до землі. Нарешті на полях, городах та у саду зібрано врожай, і головним питанням стає наступне: як усе це зберегти свіжим і неушкодженим якнайдовше?

Є золоте правило: КОЖНОМУ ОВОЧУ — СВОЄ МІСЦЕ І СВІЙ РЕЖИМ.

Картоплю найкраще зберігати у ящиках при температурі 1-3 градуси. У дуже холодні дні необхідно накривати ящики з картоплею. Приміщення, в яких вона зберігається, повинно регулярно провітрюватися і бути темним, щоб картопля не позеленіла. Бульби мають бути максимально чисті та сухі, якщо до них прилипло багато ґрунту, отже, вони увібрали в себе зайву вологу і довго не зберігатимуться. Ліпше для зберігання вибирати картоплини середнього розміру. Можна перекласти картоплю листям горобини (на 100 кілограмів бульб 2 кілограми листя), а поряд покласти цукрові буряки. Листя горобини має бактерицидні властивості і здатне до певної міри уберегти бульби від загнивання. До того ж, воно (а так само буряки) уберігає картоплю від вологості.

Ріпчаста цибуля і часник найкраще збережуться, якщо будуть сплетені й підвішені в сухому провітрюваному приміщенні. Важливо, щоб лушпиння було сухим. Інакше за будь-якої температури починають відростати корінчики, які ще більше вбирають вологу, внаслідок чого цибуля проростає. Відірвіть лусочку: якщо вона м'яка і волога, то ця цибуля довго не лежатиме і максимальний термін її зберігання - 30 днів. Тривалість зберігання часнику залежить від виду й сорту. Яровий лежить набагато довше. Якщо цибуля замерзла, залиште її на тому ж місці, не переносьте до тих пір, поки вона не відтане.

Гарбузи зберігаються цілу зиму, якщо покласти їх на дошках так, щоб вони не торкалися один одного. Тримати їх необхідно в сухому і провітрюваному місці. Низьких температур гарбуз не витримує. Такі ж умови необхідні для зберігання кабачків. Але є відмінність - температура повітря для них не повинна перевищувати 8 градусів і опускатися нижче 3 градусів.
Кавуни також можна зберігати досить довго. Ця нетипова для нас культура росте на городах багатьох краян. Кавуни викладають на зерно, а зверху вкривають старим одягом. Зерно дихає і зігріває кавуни. Так вони можуть зберігатися навіть при невеликих морозах.

Моркву різних термінів зберігання бажано збирати і зберігати окремо, по сортах. Найкраще зберігати моркву, розклавши її у поліетиленові пакети і опустивши в льох. Пакети повинні бути товстими, але зав'язувати їх не потрібно, інакше повітря не буде надходити до коренеплодів. За допомогою цього способу зберігання можна забезпечити необхідну для моркви високу вологість повітря. Можна пересипати вологим піском. Для того, щоб визначити, чи досить він зволожений, стисніть його в кулаку. Якщо грудка піску не розсипається й з нього потроху капає вода, то він підходить для використання.

Столові буряки для вжитку краще використовувати дрібні, оскільки крупні коренеплоди - волокнисті, несмачні, довго варяться і гірше зберігаються. Зберігають буряки так само, як і моркву: у дерев'яних і поліетиленових ящиках, у відкритих поліетиленових пакетах. Коренеплоди загалом здатні зберігатися довго, але за обов'язкової умови, що їх зберуть до того, як підмерзне ґрунт і не завдадуть при цьому бодай найменших механічних пошкоджень. Буряки закладають на зберігання без гички, щоб вони не випаровували вологу, не втрачали соковитості, а разом з цим і здатності чинити взимку опір хворобам.

Капуста білокачанна - вологолюбна культура, але якщо вона довго знаходилася в перезволоженому грунті, то погано зберігатиметься. При закладці на зберігання слід залишити кілька зовнішніх зелених листків. Качани треба вкоротити, щоб вони були завдовжки не більш як 3 сантиметри. У підвалі скласти капусту качанами догори у піраміду і прикрити соломою. Можна розкласти і на полицях у 2-3 шари або повісити на рейках чи цвяхах.

Яблука у домашніх умовах можна зберігати у будь-яких приміщеннях, де температура повітря не вище 4-5 градусів, а його відносна вологість - 85-90 відсотків. Це може бути льодовня або заглиблений льох з примусовою вентиляцією. Сховища мають бути сухі, чисті, без сторонніх запахів і плісняви. Пам'ятайте, що плоди легко сприймають усі сторонні запахи, тому їх не можна зберігати разом з квашениною, овочами або картоплею. Один із надійних і дешевих способів - загорнути кожне яблуко у чистий папір (тоді навіть зіпсований плід не заразить інших). Скласти в поліетиленовий пакет, який треба герметично закрити. Упаковані таким чином яблука можна зберігати в льосі або кагаті при сталій низькій температурі. Цей спосіб апробований працівниками редакції нашої газети протягом багатьох років. І щоразу був відмінний результат: яблука зберігалися аж до нового урожаю.
ОПТИМАЛЬНІ ПАРАМЕТРИ ДЛЯ ЗБЕРІГАННЯ ОВОЧІВ
Культура Температура, Вологість
градусів С повітря, %
Морква 0-2 90-95
Капуста 1-2 90-95
Цибуля восени 18-20 60-70
взимку 1-5 60-80
Картопля 3-4 85-90
Гарбузи 8-10 80-83
Яблука 4-5 85-90
Столові буряки 1-2 90-95

МАЛЕНЬКІ ХИТРОЩІ

-Час від часу корисно охолоджувати капусту до температури близько 0 градусів і навіть нижчій. Це унеможливить розвиток такої хвороби, як біла гнилизна.

-Верхній шар картоплі в льосі часто запотіває, що створює вогнища захворювань. Щоб цього уникнути, варто укрити картоплю гігроскопічними матеріалами. Поверх картоплі можна покласти шар буряків.

-Щоб уникнути надмірної вологості, поставте у погріб кілька мисок з негашеним вапном.

-Яблука осінніх сортів обов'язково зберігайте окремо від зимових, оскільки етилен, який виділяється при цьому, сприяє швидкому дозріванню зимових яблук, що погіршує їхню лежкість.

осінні клопоти на клумбі

Прийшла осінь, а з нею і нові клопоти на квітнику. Рослинки відцвітають, готуються до зими, - і саме у цей час уже варто подбати про те, якою буде Ваша клумба майбутньої весни. Зараз сприятлива пора для висадки та пересадки багатьох садових квітів, тому нудьгувати не доведеться.

Спочатку треба навести лад і для цього почистити клумби: прибрати сміття, листя, що почало опадати, зісохлі суцвіття тощо. У вересні в квітнику потрібно зрізати листя ірисів, півоній, але дочекайтесь, нехай воно висохне, аби усі поживні речовини накопичені листям перемістились у кореневище, що зимуватиме у ґрунті. Можна обприскувати пагони 1% бордоською рідиною. А наприкінці осені слід буде викопати цибулини квітів, що не зимують (жоржини, гладіолуси, кани), потім промити їх у воді, в яку додано трохи марганцівки і далі покласти на просушування в сухе темне місце.

У другій декаді вересня починають посадку цибулинних квітів: лілій, тюльпанів, нарцисів, гіацинтів. При висадці цибулин квітів в сухий грунт, землю потрібно добре полити, проте намагатися не змити тількищо посаджену цибулину.

Догляд восени за багаторічними рослинами полягає в прополці і розпушуванні землі навколо квітів. Якщо у багаторічників вже немає квітів, то в цьому випадку стебло рослини потрібно зрізати при самій основі. При цьому можна залишати лише нижні листки. У разі, якщо осінь видалася сухою, то всі квіти потрібно гарненько полити на зиму, але зробити це слід ще до перших нічних заморозків. Після ж їх приходу можна замульчувати або підгорнути ґрунт на 10-20 см біля самої основи кущів.

У жовтні добігає кінця період цвітіння навіть найпізніших декоративних рослин, і основний обсяг осінніх робіт припадає саме на жовтень. У жовтні в квітнику обов'язково потрібно зробити наступне:

- підготувати лунки, в які навесні будуть висаджені квітучі чагарники і декоративні дерева;

- старі рослини деревно-чагарникових культур потрібно гарненько полити – взимку це вбереже їх від підмерзання;

- обрізати стебла багаторічних трав'янистих рослин, а з решти пагонів видалити все листя;

- збагатити ґрунт поживними речовинами, піджививши ділянку фосфорно-калійними мінеральними добривами;

- провести посадку деяких цибулинних культур, таких як тюльпани, гіацинти, нарциси і т.п.

Квітник у Вересні.

Ось і настав перший місяць осені — вересень. У квітнику з'явилась нова робота, яку потрібно встигнути виконати до перших заморозків. Насамперед слід вирішити чи мінятимете ви планування квітника. Багатолітники, якщо ви не ділили їх кілька років, уже виснажили ґрунт, цвітіння їх ослаблене. Необхідно якомога раніше розділити їх, а краще пересадити на інше — місце  це омолодить кущі.

У першій декаді вересня викопайте, розділіть і зразу ж, не допускаючи пересихання коренів, посадіть лілії. Настав час садіння цибулинних. На другий тиждень вересня саджаємо  дрібно-цибулинні рослини, у 20-х числах — нарциси, в кінці місяця — тюльпани.

Попередниками цибулинних можуть бути будь-які культури, крім самих цибулинних, бульбових та рослин родини пасльонових. По поверхні розкидайте мінеральні добрива (для садових та цибулинних рослин).

Цибулини нарцисів, тюльпанів та інших цибулинних помістіть на глибину, яка дорівнює рекомендовані глибині посадки. Тюльпани добре укорінюються при температурі ґрунту 9-10°С. Якщо їх раніше посадити у тепліший ґрунт, вони укоріняться погано і взимку можуть вимерзнути. Відстань між великими цибулинами має бути 10-12 см., а дрібні саджайте частіше — через 5-8 см. Щоб вберегти цибулини від гризунів, їх можна висадити у спеціальні пластикові контейнери. Під цибулини підсипте чистий річковий пісок шаром 2-3 см. і засипте їх піском до верхівки цибулини. Якщо ґрунт сухий, дрібно-цибулинні, нарциси і тюльпани після садіння слід полити. Робити це краще в спеціально викопані борозенки, котрі після поливу і всотування  води необхідно засипати. Посаджені цибулинні культури замульчуйте торфом чи компостом 4-5 см.

Півонії, флокси на початку місяця так само розділіть. Викопавши їх, гострим ножем розріжте кореневища на частини. Місця зрізів присипте товченим вугіллям — це убереже корені від загнивання, а рослини — від хвороб і шкідників.
Іриси, бадан, багатолітні айстри, седум, аконіт, примулу, астильбу можна відділити і пересадити чистиною куща, не викопуючи решту. Оголені місця можна присипати землею або гроєм. Якщо рослину пересаджено пізно, важливо захистити її від майбутніх морозів: укрити, присипати землею.

Саджання клематисів — одна з найважливіших робіт у саду і вересні. Не пошкодуйте сил і часу для капітальної підготовки ґрунту. Клематиси віддячать вам за це прекрасним і довголітнім цвітінням.

Для садіння нових багатолітників і тих, що ви відділили для пересаджування, приготуйте посадкові ями розміром 50х50х50 см. У землю, якою потім заправлятимете яму, внесіть органічні добрива (одне-два відра перегною чи компосту) і додайте склянку повного мінерального добрива. Саджаючи рослину, слідкуйте, аби її корені були засипані землею без добрив. Посадивши, добре полийте рослину.

Практично припиняємо поливати зимуючі в ґрунті багатолітники (айстри, іриси, клематиси, лілії, півонії та інші). Спушуємо землю під ними і мульчуємо ґрунт. У багатолітників які закінчили цвітіння, видаляємо стебла із відцвілими суцвіттями, а також відмерле листя.

Піклуємось про троянди: обгортаємо кущі торфом, змішаним навпіл з піском, аби захистити від заморозків нижню частину гілок. Інакше в корі цієї частини можуть з'явитися тріщинки, а в них проникнути шкідливі грибки. Крім того, можуть бути пошкоджені нижні,найцінніші бруньки, з котрих формують кущ наступного року. У сортів троянд зі слабкою морозостійкістю бажано вже не обрізувати відцвілі квіти, позаяк це стимулюватиме нове утворення бутонів, що для таких сортів не бажане — це погіршує підготовку троянд до зими.

У другій декаді місяця огортаємо жоржини на висоту 15-20 см. Це убереже їх від підмерзання у разі ранніх заморозків. У цей час рослини вже не поливають. Після перших нічних заморозків викопайте бульби жоржин, не очищаючи їх від землі, висушіть і приберіть у підвал. Узимку не забудьте кілька разів переглянути бульби і видалити гнилі частини.

У кінці місяця викопуємо відцвілі гладіолуси. Очищені і добре просушені цибулини кладемо на зберігання. Раз на кілька років треба ділити і пересаджувати дельфініум. Рання осінь — слушний час для цього. Видаліть секатором біля самої землі всю наземну частину квітів. Землю повсюдно прокультивуйте, спуште вилами на 10-15 см, одночасно внесіть органічні і мінеральні добрива.
Внесіть у дім виставлені на літо горщикові і діжкові квіти, попередньо вимивши їх і перевіривши, чи немає на рослинах шкідників.

Після літнього періоду спокою починають активно рости кали. Їх треба рясно поливати, слідкувати, аби на піддоні завжди була вода, позаяк у природних умовах вони ростуть на болоті. Підживлюють їх органічним чи повним мінеральним добривом. Великі екземпляри кал до заморозків пересаджують у суміш листяної землі, перегною, торфу і піску (у рівних частинах). Діток відділяють і поміщають у невеликий горщик із тією ж сумішшю. Пошкоджені місця присипають сіркою чи деревним вугіллям. Заносять горщики з калами в приміщення.

У кінці вересня пеларгонії, які цвіли в саду, необхідно забрати в приміщення. Виберіть кращі, на ваш погляд, екземпляри, котрі слугуватимуть маточниками, тобто рослинами, призначеними для перезимівлі і подальшого розмноження. Ті, котрі ростуть у горщиках, просто перенесіть у приміщення, а якщо вони росли в ящиках, вазонах чи в ґрунті, пересадіть їх у горщики діаметром і заввишки 15-17 см.  Перенесення в приміщення пеларгонії витримують болісно, тому не розміщуйте їх зразу в теплому місці. Листя швидко пожовтіє і засохне, а рослини можуть навіть загинути. Розмістіть їх на неопалюваній, але заскленій терасі з добрим освітленням і потримайте тижнів два-три. Після перебування у відкритому ґрунті оптимальна температура для них — 12...14°С і лише із настанням справжніх холодів переносьте пеларгонії в тепле приміщення.

Поступово зменшують полив гіпеаструмів (амарилісів), їх листя жовтіє і відмирає. Горщики із рослинами ставлять і прохолодне місце.

У цикламенів в останній час спостерігається період інтенсивного росту, масового утворення бутонів. Їх утримують на підвіконні поблизу скла, регулярно поливають через піддон.

Початок осені — слушний час для пересаджування орхідей. Сонцелюбні види із середини вересня можна ставити на найбільш освітлене місце, оскільки сонце у цей час уже не таке активне. Полив необхідно скоротити, щоб не спровокувати загнивання кореневої системи рослин. Для більшості орхідей треба скоротити і підживлення, аби вони готувались до періоду спокою.

Кактуси поступово припиняють ріст, тепер їх поливають значно рідше, утримують у світлому місці, а якщо немає заморозків — на балконі. Прохолодне осіннє повітря сприяє загартуванню та успішній перезимівлі цих рослин.

Бульби бегоній у кінці місяця кладемо на зимівлю в прохолодне темне місце.