ГІНКГО - РОСЛИННИЙ ДИНОЗАВР

Сьогодні гінкго дволопатеве (Ginkgo biloba) є єдиним представником роду, родини й класу, що належить до великої групи голонасінних, які з'явилися ще за часів палеозойської ери (250 млн років тому), і вважається перехідною ланкою між хвойними та листяними рослинами. Це загадкове дерево відкрив у 1690 році у японському місті Наґасакі лікар з голандського посольства Енгельберт Кампфер: він дав йому назву ГІНКГО, що у перекладі означає СРІБНИЙ ПЛІД.

Гінкго може сягати у висоту 40м і жити до 2000 років. У європі воно з'явилося у 1727 р.і відтоді стало популярним в озелененні парків. Рослина має чоловічий та жіночий екземпляри: у гінкго-чоловіка крона більш витягнута, а у жінки- крислатіша. Цікаве своєю формою листя нагадує віяло або риб'ячий хвіст, має яскраво-зелене забарвлення ( є сорти зі строкатими і гафрованими листочками), а восени стає золотаво-жовтим.

Гінкго зовсім невибагливе: світолюб, але може рости і у затінку, не потребує родючої землі, витримує сильні морози (-35°).

Якщо поряд посадити чоловіче та жіноче дерево, можна дочекатися і плодів. Правда, ці бурштиново-сріблясті, схожі на аличу плодики мають доволі неприємний запах. Не зважаючи на це, їх використовують для приготування страв китайської та японської традиційної кухні: перед приготуванням їх вимочують у солоній воді, а потім смажать. Таку страву вважають справжніми ласощами. Плоди гінкго містять велику кількість крохмалю, білків, жирів та інших корисних елементів.

Насіння та листя рослини широко застосовуються сьогодні у медицині. Китайські лікарі протягом тисячоліть лікували листям дерева отікання, лихоманку, астму, судинні захворювання. Гінкго — єдина рослина, що містить у собі речовини, які зміцнюють стінки кровоносних судин. Саме тому препарати гінкго покращують кровозабезпечення організму, поліпшують пам'ять, позитивно впливаючи на судини головного мозку. Цілюще листя зі своєї рослини можна збирати і заварювати як чай.

ДЕСЯТЬ ЗАПОВІДЕЙ ЛЮБИТЕЛЯМ ХВОЙНИКІВ

Хвойні рослини все частіше стають домінуючим акцентом у ландшафті наших садиб. Переважно усі вони досить витривалі, але певні екземпляри з розмаїтої кількості видів та сортів усе-таки потребують ретельнішого догляду і більше уваги. Тому пропонуємо Вам десять основних заповідей їх вирощування.

1. НЕ САДІТЬ НАДТО ТІСНО. Більшість хвойних росте досить швидко, пощо згодом вони можуть заважати одне одному, запрівати. Ретельно продумайте композицію, враховуючи габарити конкретної рослини на перспективу. Інакше з часом може виникнути потреба пересадити її.
2. НЕ САДІТЬ СЛАНКІ ХВОЙНИКИ НА ГАЗОНІ. Безперечно, це гарно, але зовсім не практично з огляду на догляд за газоном: сланкі пагони заважатимуть косити траву.
3. НЕ САДІТЬ ПІД ЛИСТЯНИМИ ДЕРЕВАМИ. Опале восени листя, потрапивши у крону хвойника, призводить до випрівання хвої.
4. НЕ ПОСПІШАЙТЕ З ПЕРЕСАДКОЮ — ГОТУЙТЕ РОСЛИНУ ЗАЗДАЛЕГІДЬ. Хвойники ліше переносять пересадку із комом землі довкола коріння, тому приблизно за 6-12 місяців обкопайте рослину (зазвичай, для осінньої пересадки обкопуємо навесні, а для весняної — влітку попереднього року).
5. НЕЗЛОВЖИВАЙТЕ КОМПОСТОМ. Компост дорогий — ліпше використовувати його під овочі. Хвойні у цьому плані невибагливі. У разі чого, підгодуйте їх спеціальними мінеральними добривами. Категорично заборонено давати свіжий гній (можна дати у малих кількостях такий, що зо два роки перепрів, але робити це потрібно обережно, а ліпше взагалі утриматись).
6. НЕ ДОПУСКАЙТЕ КОТІВ ТА СОБАК. Їдка сеча цих тварин згубна для хвої та молодих пагонів — з'являються темно-бурі плями, а згодом рослина може повністю загинути.
7. НЕ ЛИЙТЕ ДАРЕМНО ВОДУ. Хвойники — рослини посухостійкі і самі здатні взяти собі необхідну кількість води корінням. Надлишок вологи небезпечний взимку: коріння, яке не здатне дихати, відмирає. Тому хвойники ліпше зимують на пухких з хорошою аерацією місцях, ніж на важких і вологих глинах.
8. НЕ ЗАБУВАЙТЕ ЗВ'ЯЗУВАТИ НА ЗИМУ. Сорти з компактною, кулястою чи колоноподібною кроною можуть бути розвалені важким мокрим снігом, після чого доволі складно відновити їхню декоративність.
9. ПРОВОДЬТЕ ПРОФІЛАКТИЧНІ ОБРОБКИ ПРОТИ ШКІДНИКІВ ТА ХВОРІБ. Деякі сорти і види досить вразливі, а профілактику провести легше, ніж потім повернути назад декоративний вигляд після лікування.
10. НЕ ДОПУСКАЙТЕ СОНЯЧНИХ ОПІКІВ НАВЕСНІ. Деякі види і сорти страждають від яскравих весняних сонячних променів, які особливо небезпечні, коли відбиваються від снігу. Тому якщо такі екземпляри ростуть не у тіні, зробіть їм штучне притінення.

САДИМО ОЗИМИЙ ЧАСНИК

Якщо ви і восени не можете відірватись від рідного городу, пропонуємо Вам ще одну корисну справу. У другій половині жовтня можна посадити озимий часник. Досвідчені господарі стараються встигнути це зробити до початку листопада, аби часникові зубці устигли пустити корінчики до перших тривалих приморозків, що забезпечить хороший врожай наступного року.

Насіння, щоби не засохло, заготовляють безпосередньо перпед висадкою, для чого беруть лише здорове насіння. Візьміть велику часникову голівку, розділіть її, вибравши найбільші зубці (з великого насіння виросте велика голівка). Голівка має бути твердою. Огляньте також її денце - там полюбляють збиратися шкідники: тож якщо на денці тріщинка, очевидно часник уражений. Зубці мають бути білими, рожево-білими або кремово-білими. Якщо Ви помітили на них жовті смуги, це ознак непридатності насіннєвого матеріалу.

Насіннєві зубці кладуть у ямки глибиною 8 см, на відстані приблизно 6-10 см. Загортаючи часник, гробіть над місцем висадки земляний горбок, аби мороз не завдав йому шкоди. З цією метою можна вдатись і до мульчування торфом, соломою або листям. Обираючи місце під озимий часник, пам'ятайте, що він не любить важкого ґрунту та піщаного. Грядку перед садінням потрібно підживити перегноєм та посипати попелом, позаяк часник дуже полюбляє калій. Під часникову озимину найкраще використати ділянки, на яких влітку росли огірки та гарбузи. А от від місць з-під картоплі, цибулі та капусти варто утриматись, оскільки існує загроза різноманітних захворювань.

ЗИМІВЛЯ ГЛАДІОЛУСІВ

Не усі квіти на наших клумбах можуть без проблем зимувати у відкритому ґрунті. Стосується це і гладіолусів. Тому необхідно знати, як правильно зберегти їх до наступної весни.
У першій половині жовтня ми викопуємо гладіолуси. Не чекайте, що у рослин пожовкне чи всохне листя: гладіолуси лишаються зеленими до морозів, а жовтіюче листя – це ознака захворювання чи пошкодження бульбоцибулини. Найкраще це зробити у сухий сонячний день: підкопуємо лопатою, струшуємо землю, обрізуємо стебла на висоті 10-15 см та промиваємо у воді. Спекотного літа висока вірогідність зараження бульбо-цибулин трипсами, тому для лікування, та й у профілактичних цілях, занурюємо гладіолуси у розчин інсектициду (1,5 г на 1 л води) — децис, карате тощо. Якщо Ви помітите, що шкідники розвелись під час зберігання, обробіть рослинки повторно просушіть і зберігайте далі у таких же умовах.
 
Бульбоцибулини гладіолусів уражають деякі хвороби: фузаріоз, сіра, суха і тверда гниль. Для того, щоб вберегти бульбо-цибулини від хворіб, за тиждень до викопування пролийте їх настоєм марганцівки (3-5 г на 10 л води на 1 кв. м) або часнику (300 г на 10 л води). Викопані бульбоцибулини можна обробити препаратом «Максим» або фундазолом тощо.

Після ванни вкладіть їх у ящики з сітчастим дном або корзини та просушіть у закритому приміщенні при температурі 20-25 градусів С три-чотири тижні.

Висушені та очищені від старих бульбоцибулин, коренів і діток бульбо-цибулини зберігають у марлевих мішечках, коробках, ящиках при температурі +4-6 градусів С та вологості повітря не вище 70%. Невелику кількість бульбо-цибулин можна зберігати в картонних коробках на підвіконні, близько до віконного скла, відсуваючи під час сильних морозів, у прохолодному сухому місці в коридорі чи біля балконних дверей або у холодильнику  (відсік для овочів-фруктів) в паперових пакетах. Під час зберігання треба час від часу переглядати бульбо-цибулини, відбраковувати хворі.

ГОТУЄМО ГАЗОН ДО ЗИМИ

Осінній догляд за газоном не така вже й проста справа. Особливо після надто спекотного, стресового для трави літа. Адже лише дилетанти вірять, що трава росте сама по собі і догляд за нею не потрібен. А красива галявинка потребує серйозної і грамотної турботи. Газон — це не город із однорічними рослинами (зібрав урожай — і забув до весни), а вимоглива багаторічна культура.

Починаючи осінні роботи на гозоні, озбройтесь металічними граблями і зробіть прочісування ділянки: повичісуйте усю повсть — за літо її назбирується дуже багато. Обов'язково проведіть аерацію ґрунту. У періоди посухи ґрунт ущільнюється, особливо у місцях, де ви часто прогулюєтесь. Коренева система трави задихається. Тому попроколюйте землю вилами або спеціальним інструментом — виконуйте це доволі ретельно: дайте травичці достатньо повітря!

Памятайте, що восени ми продовжуємо поливати газон, якщо випала недостатня кількість дощів, і ґрунт зволожився не дуже глибоко. Відомо, що у багаторічних злаків відносно глибока коренева система ( шар землі, що займає коріння, складає близько 25см ). Тому легенько копніть на таку глибину, аби перевірити, наскільки суха земля. У разі нестачі вологи доряче полийте газон на всю глибину. Потім підгодуйте травичку осіннім добривом, що не містить азоту, і знову полийте. Таким чином Ви забезпечите своєму газонові хорошу зимівлю.

Не завадить і використання добре перепрілого компосту: перед застосуванням дорбе його пересійте, а далі розсипте рівномірно по газону тонким шаром. Головне, аби органіка була без домішшок насіння бур'янів.

З посівом же нової трави ліпше зачекати до весни. Для нормальної зимівлі потрібно як мінімум 40 доволі теплих безморозних днів від моменту, коли травичка зійшла. Ліше простонеглибоко прокопайте залисини, додаючи перепрілої органіки, розрівняйте граблями, а навесні уже почнете бузпосередній ремонт газону.

КРОКУСИ ВОСЕНИ?

Природою влаштовано так, що кожна рослина має свою пору. Закономірно вважати, що барвисті крокуси, як і підсніжники, є неодмінним атрибутом весни. Але, напевно, багатьом з вас доводилось зустрічати їх і на осінніх клумбах. Чи ж не трапився якийсь збій у порах року?

Якщо Ви уважні, то помітили, що крокус восени має набагато більшу квітку, ніж напровесні. Справа в тому, що це власне і не є весняна квіточка, що вирішила ще трохи потішитись бабиним літом. Це КОЛХІКУМ - ПІЗНЬОЦВІТ ОСІННІЙ (або ж у народі осінній крокус, собача цибуля, чортів хліб, луговий шафран тощо).

Світло-лілові квіти колхікума з'являються на бічних пагонах цибулини і розпускаються у вересні. До наступної весни з бічних пагонів утворюються нові цибулинки, а стара за цей час відмирає. Рослина надає перевагу вологим і поживним ґрунтам, росте на сонячних або напівтінистих місцях. Окрім диких видів, існують сорти з махровими рожевими ( Waterlily ) та білими ( 'Album Flora Plena' ) квітами.

Під час цвітіння видно лишень квіти. Листки, що схожі на листя тюльпана, утворюються навесні. Їх дуже легко сплутати із черемшею, що доволі небезпечно, позаяк рослина містить алкалоїд колхіцид, який навіть у незначних дозах може спричинити смерть. Попри це рослина використовується у гомеопатії, але самолікуванням займатися не слід. Препарати колхікума помічні при гострих нападах подагри та для лікування суглобового ревматизму. Застосовується також при запальних процесах у шлунку та кишківнику, невралгіях, порушенні кровообігу, кашлі тощо.

Побічні дії. Позаяк рослина містить колхіцин в усіх своїх частинах (навіть у квітках), при зривання його дітьми, які часто беруть квіти в рот, можуть трапитися небезпечні отруєння. А оскільки це стає помітним лише за кілька годин, коли отрута вже проникне в кров, перша допомога повинна бути надана якомога швидше. Ознаки отруєння: сильна блювота, яка не припиняється після звільнення шлунку, з жовчю та шлункової слизом. Велика спрага, що супроводжується нудотою; пронос з коліками і надзвичайно поганим запахом. Пульс спочатку сповільнюється, але потім прискорюється до 150 ударів на хвилину і більше, майже не прощупується. Обличчя стає блідим, губи синіють, кінчик носа також набуває синього кольору. Шкіра покривається слизом; починаються судоми. Нарешті, з'являються ознаки паралічу. Необхідно якомога швидше звернутися до лікарні, тому що тільки там може бути надана реальна допомога.