КОЖНОМУ ҐРУНТУ СВОЇ РОСЛИНИ!

Ми вже розповідали Вам про різні типи ґрунтів. Тепер кілька порад щодо того, які рослини на якому ґрунті краще посадити. А також візьменмо до уваги й інші чинники (освітлення, кислотність).

РОСЛИНИ ДЛЯ ПІЩАНИХ ҐРУНТІВ.

Піски (на пустирях, сосняках, річкових наносах) дуже бідні на поживні речовини, часто з підвищеною кислотністю. Вони сильно пересихають влітку і глибше промерзають зимою. Щоб розкислити їх варто провести вапнування. Аби довше збурігати в них вологу, вдайтеся до мульчування. Покращуйте органікою їх сруктуру. Проте є певні рослини, які перчудово почувають себе у такому середовищі без зайвих затрат Ваших сил. Серед них: айва, аморфа, чорноплідна горобина, барбарис, бузина звичайна, деревовидна гортензія, різні види верби, ірга, кизильник блискучий, клен татарський, кольквіція, ліщина, лох, обліпиха, ракитник, скумпія, сніжноягідник, тамарікс, жасмин.

РОСЛИНИ ДЛЯ ЗАБОЛОЧЕНИХ МІСЦЬ.

У таких місцях надмір вологи відчутний не лише при дощовій погоді, а для більшості рослин такі умови несприятливі, навіть згубні. Ґрунти тут бідні на кисень, тому жити можуть лише добре пристосовані екземпляри: чорноплідна горобина, береза, дерен білий, верба, ірга, калина звичайна, журавлина, вільха, чорна смородина, спірея вонгута.

РОСЛИНИ ДЛЯ ГЛИНИСТИХ ҐРУНТІВ.

Глина добре утримує вологу та поживні речовини, тому якщо її обробити належним чином, розпушити, додати пісочку, добре дренувати, то на ділянці з такою землею комфортно буде будь-яким декоративним чагарникам та деревам.

РОСЛИНИ ДЛЯ ТІНІ.

Затінені ділянки садиби теж можна непогано задекорувати. Тут Вам у пригоді стануть аралія, бересклет, вовче лико, вічнозелені жимолості, калина, керрія, клен, ліщина, магонія падуболиста, падуб, самшит, сніжноягідник, стефанандра, жасмин, кизильники, гортензії тощо.

РОСЛИНИ ДЛЯ КИСЛОГО ҐРУНТУ.

Трапляється, що дехто отримує земельну ділянку на місці висушених боліт. Земля тут має підвищену кислотність і не усім рослинам це довподоби. Але це не привід сумувати, адже можна створити оригінальний вересковий сад, позаяк саме верескові люблять низький рівень рН ґрунту. Крім вересів, рододендронів, азалій, андромеди, еріки, можете посадити і гортензію, карликову березу, хвойники, падуб, чорниці.

СКОРЦОНЕРА

Скорцонеру по-иншому називають чорною морквою, козельцем або іспанським коренем. Все більшої популярности набуває рослина серед городників - і не дарма. Адже, окрім цікавого смаку (смаком скорцонера нагадує ліщиновий та волоський горіх), вона володіє неабиякими корисними для нашого здоров'я властивосятми.

Іспанський корінь містить у собі 19-25% існуліну — полісахариду, що знижує рівень цукру у крові, тому його варто ввести до раціону людей, хворих на цукровий діабет, а також для його профілактики. Виводить чудово козелець з організму і радіонукліди: спеціально виведений сорт Стрельнянка був призначений для лікування постраждалих після вибуху на ЧАЕС.

Скорцонера є чудовим джерелом вітамінів та продуктом, що зміцнює імунітет. Страви з неї позитивно впливають на центральну нервову систему, печінку, корисні при лікуванні від алкоголізму, а також тим, хто страждає статевою слабкістю чи безпліддям.

Якщо Ви вирішили посіяти рослину у себе на городі, пам'ятайте, що робити це можна із середини квітня до початку травня але обов'язково позначте місця посіву, позаяк молоді пагони дуже нагадують пирій, щоб Ви випадково не випололи псевдо-бур'ян. Якщо насіння проросло надто густо, прорідіть, як це робимо з морквою, аби коренеплоди не були тоненькими. Молоде листя скорцонери можна додавати до салатів, а от достиглі коренеплоди отримуємо на початку вересня. Певну їх кількість можна залишити у ґрунті, оскільки козелець — рослина багаторічна й витримує до — 40º С, проте дворічний коренеплід не такий уже смачний , як однорічний, тому залишати у землі на зиму можете , просто аби навесні мати свіжу скорцонеру.

ВІСТЕРІЯ

Однією з найпрекрасніших ліан можна назвати вістерію ( по-іншому її називають ГЛІЦИНІЄЮ). Переважно культивується вона у реґіонах з м'яким кліматом, але адаптується і у нас, витримуючи короткочасні морози до — 20. Все ж бажано садити цю рослину у місце сонячне, захищене від протягів, у родючий, заправлений торфом ґрунт (якщо земля надто ущільнена, для покращення її якості додайте з торфом і піску, і пам'ятайте, що вапна гліцинія не любить — тоді у неї починається хлороз). Вістерія — ліана дуже потужна, тому без сильної опори їй не обійтися, позаяк в іншому випадку вона може задушити сама себе. Вважайте і на те, що вона може понищити черепицю чи штукатурку Вашого будинку.

Якщо весна рання і тепла, вістерія може почати квітнути уже в кінці квітня, але зазвичай період цвітіння — це травень-червень. У цей час з ліани звисають донизу пахучі пишні білі, рожеві чи бузкові кетяги квітів (вістерія — рослина з бобових, тому й квіти має характерні для родини). Протягом літа рослина закладає квіткові пуп'янки на наступний рік, тому у цей час потребує хорошого поливу, а за сприятливих умов може зацвісти і повторно у серпні, правда, не так рясно. Причиною нецвітіння найчастіше буває передозування азотними добривами та нестача світла. Оскільки квітне вістерія на старих пагонах є спосіб зробити квітування наступного року ряснішим : крім того, що ліану підстригають одразу після цвітіння, у липні молодий приріст вкорочують до 15 см.

Найпопулярнішими видами вістерії, що вирощуються у нас є ВІСТЕРІЯ КИТАЙСЬКА та ВІСТЕРІЯ РЯСНОКВІТУЧА (ЯПОНСЬКА). Перша розростається вдвічі сильніше (до 25м) і квітне раніше. Японська ж гліцинія менш агресивна у рості (8-10м) і квітне на 2-3 тижні пізніше, але вона більш витривала і декоративніша ( суцвіття можуть досягати 50см у довжину). При чому, якщо вирощувати рослину з насіння, китайська вістерія починає квітнути з 3 року, а її родичка — у 10-літньому віці.

Як і у більшісті бобових, у гліцинії листя, кора і особливо плоди та насіння містять отруйні речовини, що викликають нудоту та розлади шлунку. Тому не варто садити ліану біля водойм — це може бути небезпечно для риб.

Любителі рослини вирощують її не лише як вуличну рослину. Вістерію можа тримати у кадці , формувати її, як деревце, на штамбі або у вигляді бонсая.