Липень. Роботи в саду.

Поки ви насолоджуєтеся відпусткою, город продовжує працювати

Липень і серпень - найспекотніші місяці літа. Статистично, в липні і серпні однакова температура, однакова кількість опадів і практично однакова кількість сонячних годин.

Слід також зазначити, що липень - це час відпусток і подорожей. Таким чином, це час, коли городом трохи нехтують. Після гарної відпустки город потребує деякої турботи.

Вважається, що живопліт слід стригти в середині літа. Новим паросткам, які з'являтимуться після стрижки, необхідний час на загартування перед першими морозами. Недолік ранньої стрижки живоплоту полягає в тому, що цю операцію доведеться проводити два рази протягом сезону. Разом з тим, перевага ранньої стрижки живоплоту - в невеликій кількості обрізків, а також у тому, що після двох стрижок огорожа стане набагато густіша. З ботанічної точки зору, оптимальним було б почекати до липня. Інтенсивний ріст нових рослин сповільнюється тільки в кінці липня. Якщо Ви проведете стрижку живоплоту занадто рано, то видалите пагони, які сприяють пишному росту рослин. Занадто рання стрижка живоплоту означає ослаблення рослин. Разом з тим, низька жива огорожа може легко пережити ранню стрижку, в той час як висока більш вразлива.

Огорожі, які слід стригти в липні, включають в себе живоплоти з листяних дерев. Живі огорожі з туї, ялиці, тиса і модрини також можна стригти в липні, однак найбільш оптимальним строком є ​​квітень і серпень. Живоплоти з квіткових рослин проріджуються шляхом видалення найстаріших гілок. Занадто часта стрижка з часом призведе до оголення нижньої частині огорожі. Якщо таке трапиться, то стрижка повинна проводитися практично до самої нижньої частини, залишаючи пару гілок для вбирання поживних речовин.

У цей час квітковий бордюр виглядає просто чудово. Якщо липень буде сухим, Вам необхідно поливати квіткові клумби досить часто.

Ставок потребує додаткового заповненні. У літні місяці випаровування води відбувається дуже інтенсивно. Оптимальним було б здійснення додаткового наповнення ставка дощовою водою. У цей період бурхливо розвиваються водорості. Якщо Ви хочете позбутися від них, то важливо забезпечити оптимальний баланс між рослинами, рибою і кислотністю води, який не завжди змінюється в прямій залежності. Чим менше розмір ставка, тим складніше забезпечити цей оптимальний баланс. Скоротіть підгодівлю риб. У більшості ставків підгодівля риб раз на тиждень - більш ніж достатня.

У липні існує велика ймовірність зараження кущів троянд псевдо мучнистою росою, чорною плямистістю, іржею та іншими грибковими хворобами. Чим ближче між собою розташовані кущі, тим більше ступінь їх уразливості. Не забувайте їх добре поливати. В деякій мірі, регулярний полив є профілактичним заходом, що запобігає появі симптомів перерахованих вище хвороб. Якщо кущі все ж заразилися, то існує достатньо засобів екстреної допомоги (Фунгіциди).

У наступні за липнем місяці троянди вже не потребують добрив. Нові пагони повинні досягти зрілості перед настанням морозів. Якщо Ви внесете добрива, то кущі троянд продовжать процес формування нових пагонів. Лаванду і верес слід обрізати відразу ж після їх цвітіння. Ви можете отримати з обрізків живці для вирощування нових рослин. Зріжте свіжий пагін з головного стебла і видаліть листя в нижній частині. Висадіть держак глибоко в піщаному ґрунті і встановіть в теплому місці з трохи підвищеною вологістю.

Як і в червні, в липні траву необхідно удобрити з розрахунку 1 кг фосфату кальцію на 100 м²(Агреколь багатокомпонентне та швидкий ковровий ефект).

ХВОЙНІ РОСЛИНИ

Хвойні рослини все частіше стають домінуючим акцентом у ландшафті наших садиб. Переважно усі вони досить витривалі, але певні екземпляри з розмаїтої кількості видів та сортів усе-таки потребують ретельнішого догляду і більше уваги. Тому пропонуємо Вам десять основних заповідей їх вирощування.

1. НЕ САДІТЬ НАДТО ТІСНО. Більшість хвойних росте досить швидко, пощо згодом вони можуть заважати одне одному, запрівати. Ретельно продумайте композицію, враховуючи габарити конкретної рослини на перспективу. Інакше з часом може виникнути потреба пересадити її.
2. НЕ САДІТЬ СЛАНКІ ХВОЙНИКИ НА ГАЗОНІ. Безперечно, це гарно, але зовсім не практично з огляду на догляд за газоном: сланкі пагони заважатимуть косити траву.
3. НЕ САДІТЬ ПІД ЛИСТЯНИМИ ДЕРЕВАМИ. Опале восени листя, потрапивши у крону хвойника, призводить до випрівання хвої.
4. НЕ ПОСПІШАЙТЕ З ПЕРЕСАДКОЮ — ГОТУЙТЕ РОСЛИНУ ЗАЗДАЛЕГІДЬ. Хвойники ліпше переносять пересадку із комом землі довкола коріння, тому приблизно за 6-12 місяців обкопайте рослину (зазвичай, для осінньої пересадки обкопуємо навесні, а для весняної — влітку попереднього року).
5. НЕ ЗЛОВЖИВАЙТЕ КОМПОСТОМ. Компост дорогий — ліпше використовувати його під овочі. Хвойні у цьому плані невибагливі. У разі чого, підгодуйте їх спеціальними мінеральними добривами. Категорично заборонено давати свіжий гній (можна дати у малих кількостях такий, що зо два роки перепрів, але робити це потрібно обережно, а ліпше взагалі утриматись).
6. НЕ ДОПУСКАЙТЕ КОТІВ ТА СОБАК. Їдка сеча цих тварин згубна для хвої та молодих пагонів — з'являються темно-бурі плями, а згодом рослина може повністю загинути.
7. НЕ ЛИЙТЕ ДАРЕМНО ВОДУ. Хвойники — рослини посухостійкі і самі здатні взяти собі необхідну кількість води корінням. Надлишок вологи небезпечний взимку: коріння, яке не здатне дихати, відмирає. Тому хвойники ліпше зимують на пухких з хорошою аерацією місцях, ніж на важких і вологих глинах.
8. НЕ ЗАБУВАЙТЕ ЗВ'ЯЗУВАТИ НА ЗИМУ. Сорти з компактною, кулястою чи колоноподібною кроною можуть бути розвалені важким мокрим снігом, після чого доволі складно відновити їхню декоративність.
9. ПРОВОДЬТЕ ПРОФІЛАКТИЧНІ ОБРОБКИ ПРОТИ ШКІДНИКІВ ТА ХВОРОБ. Деякі сорти і види досить вразливі, а профілактику провести легше, ніж потім повернути назад декоративний вигляд після лікування.
10. НЕ ДОПУСКАЙТЕ СОНЯЧНИХ ОПІКІВ НАВЕСНІ. Деякі види і сорти страждають від яскравих весняних сонячних променів, які особливо небезпечні, коли відбиваються від снігу. Тому якщо такі екземпляри ростуть не у тіні, зробіть їм штучне притінення.

Живопліт

Живопліт — важливий елемент ландшафту, естетичний і практичний. Формувати такий зелений парканчик можна як із листяних, так і з хвойних рослин. Для створення правильного живоплоту варто узяти молоді рослинки одного віку, починаючи формувати їх від самого початку, вирівнюючи по висоті.

Листяні кущі для цієї справи можна розділити на три групи. Перша — ті, що дають довгі річні прирости, але які слабо галузяться (дерен, клен татарський, глід, барбарис оттавський). Спочатку молоді кущі підтинають на висоті 15 см від основи, а прирости укорочують двічі на рік: навесні — на половину, влітку — ще на треть. Інша група має довгі і добре розгалужені прирости (бірючина, жимолость кущова, більшість барбарисів, кизильники, сніжноягідник).

Першою стрижкою кущі укорочують на третину, і так чинять кожної весни. Є кущі, які фактично не потребують обрізки, позаяк ростуть повільно ( самшит, карликові барбариси, магонія). Стрижуть їх, просто аби надати правильної форми. До речі, з магонії та самшита (бушпан) Ви матимете вічнозелений листяний живопліт. Формуючи живопліт з листяних, можна також експериментувати з кольорами, посадивши у ряд рослини одного виду, але сортів з різним кольором листя (наприклад, пахироплідники червоного і жовтого забарвлення).

Якщо Ви бажаєте створити паркан із хвойників, то варіантів теж придостатньо. Для високих

ідеально підійдуть туї (Смарагд, Брабант, Колумна, Курнік, Ауреоспіката тощо), кипарисовики (Колумнаріс Гляука, Івон, Ельвудії тощо) та ялівці (Блюерроу, Скайрокет, Гіберніка, Спартан, Обеліск тощо) колоноподібної чи ширококонічної форми. Також зустрічаються колоновидні форми ялин (Іселі Фастігіата) та сосен (Грін Тауер). Середні та низькі живоплотики можна формувати з кущових туй ( Рейнгольд, Глобоза, Хозері, Даніка тощо), яким можна надавати ідеальної кулястої форми, ялини канадської сорту Коніка, кущових ялівців (більшість сортів). Використовуючи хвойники, також можна гратися з кольорами — яскраво-зеленим, жовтим та сизо-блакитним.

Обрізають їх, як і листяні, як правило, навесні перед вегетацією, повторно підформовуючи ще раз у середині-кінці червня. Не варто обрізати хвойники перед зимою — підсохлі місця зрізу виглядатимуть не надто естетично. А от у весняний період вони швидко перекриваються молодим приростом. Відстань між рослинами у ряді дається з урахуванням того, потрібен Вам повністю зашитий паркан чи допустимі проміжки, а також габаритами рослина на перспективу. Скажімо, якщо для щільного живоплоту зі Смарагду між окремими екземплярами дають близько 60см, бо сорт не розростається надто широко, то між Брабантами можна відступити навіть метр.

Гліцинія

Однією з найпрекрасніших ліан можна назвати вістерію ( по-іншому її називають ГЛІЦИНІЄЮ). з м'яким кліматом, але адаптується і у нас, витримуючи короткочасні морози до — 20⁰ С. Все ж бажано садити цю рослину у місце сонячне, захищене від протягів, у родючий, заправлений торфом ґрунт (якщо земля надто ущільнена, для покращення її якості додайте з торфом і піску, і пам'ятайте, що вапна гліцинія не любить — тоді у неї починається хлороз). Вістерія — ліана дуже потужна, тому без сильної опори їй не обійтися, позаяк в іншому випадку вона може задушити сама себе. Вважайте і на те, що вона може понищити черепицю чи штукатурку Вашого будинку. Переважно культивується вона у регіонах

Якщо весна рання і тепла, вістерія може почати квітнути уже в кінці квітня, але зазвичай період цвітіння — це травень-червень. У цей час з ліани звисають донизу пахучі пишні білі, рожеві чи бузкові кетяги квітів (вістерія — рослина з бобових, тому й квіти має характерні для родини). Протягом літа рослина закладає квіткові пуп'янки на наступний рік, тому у цей час потребує хорошого поливу, а за сприятливих умов може зацвісти і повторно у серпні, правда, не так рясно. Причиною нецвітіння найчастіше буває передозування азотними добрива та нестача світла. Оскільки квітне вістерія на старих пагонах є спосіб зробити квітування наступного року ряснішим : крім того, що ліану підстригають одразу після цвітіння, у липні молодий приріст вкорочують до 15 см.

Найпопулярнішими видами вістерії, що вирощуються у нас є ВІСТЕРІЯ КИТАЙСЬКА та ВІСТЕРІЯ РЯСНОКВІТУЧА (ЯПОНСЬКА). Перша розростається вдвічі сильніше (до 25м) і квітне раніше. Японська ж гліцинія менш агресивна у рості (8-10м) і квітне на 2-3 тижні пізніше, але вона більш витривала і декоративніша ( суцвіття можуть досягати 50см у довжину). При чому, якщо вирощувати рослину з насіння, китайська вістерія починає квітнути з 3 року, а її родичка — у 10-літньому віці.

Як і у більшісті бобових, у гліцинії листя, кора і особливо плоди та насіння містять отруйні речовини, що викликають нудоту та розлади шлунку. Тому не варто садити ліану біля водойм — це може бути небезпечно для риб.

Любителі рослини вирощують її не лише як вуличну рослину. Вістерію можа тримати у кадці, формувати її, як деревце, на штамбі або у вигляді бонсая.

Підбір рослин в залежності від типу ґрунту

Ми вже розповідали Вам про різні типи ґрунтів. Тепер кілька порад щодо того, які рослини на якому ґрунті краще посадити. А також візьмемо до уваги й інші чинники (освітлення, кислотність).

РОСЛИНИ ДЛЯ ПІЩАНИХ ҐРУНТІВ.

Піски (на пустирях, сосняках, річкових наносах) дуже бідні на поживні речовини, часто з підвищеною кислотністю. Вони сильно пересихають влітку і глибше промерзають зимою. Щоб розкислити їх варто провести вапнування. Аби довше зберігати в них вологу, вдайтеся до мульчування. Покращуйте органікою їх структуру. Проте є певні рослини, які пречудово почувають себе у такому середовищі без зайвих затрат Ваших сил. Серед них: айва, аморфа, чорноплідна горобина, барбарис, бузина звичайна, деревоподібна гортензія, різні види верби, ірга, кизильник блискучий, клен татарський, кольквіція, ліщина, лох, обліпиха, ракитник, скумпія, сніжноягідник, тамарікс, жасмин.

РОСЛИНИ ДЛЯ ЗАБОЛОЧЕНИХ МІСЦЬ.

У таких місцях надмір вологи відчутний не лише при дощовій погоді, а для більшості рослин такі умови несприятливі, навіть згубні. Ґрунти тут бідні на кисень, тому жити можуть лише добре пристосовані екземпляри: чорноплідна горобина, береза, дерен білий, верба, ірга, калина звичайна, журавлина, вільха, чорна смородина, спірея вонгута.

РОСЛИНИ ДЛЯ ГЛИНИСТИХ ҐРУНТІВ.

Глина добре утримує вологу та поживні речовини, тому якщо її обробити належним чином, розпушити, додати пісок, добре дренувати, то на ділянці з такою землею комфортно буде будь-яким декоративним чагарникам та деревам.

РОСЛИНИ ДЛЯ ТІНІ.

Затінені ділянки садиби теж можна непогано задекорувати. Тут Вам у пригоді стануть арілія, бересклет, вовче лико, вічнозелені жимолості, калина, керрія, клен, ліщина, магонія падуболиста, падуб, самшит, сніжноягідник, стефанандра, жасмин, кизильники, гортензії тощо.

РОСЛИНИ ДЛЯ КИСЛОГО ҐРУНТУ.

Трапляється, що дехто отримує земельну ділянку на місці висушених боліт. Земля тут має підвищену кислотність і не усім рослинам це до вподоби. Але це не привід сумувати, адже можна створити оригінальний вересковий сад, позаяк саме верескові люблять низький рівень рН ґрунту. Крім вересків, рододендронів, азалій, андромеди, еріки, можете посадити і гортензію, карликову березу, хвойники, падуб, чорниці.